Тадеуш Стриєнський: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aeou (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 27:
== Біографія ==
Народився в сім'ї учасника повстання [[1831]] року, Олександра Стриєнського, котрий проживав на еміграції в [[Женева|Женеві]]. Мати француженка. Закінчив польську школу в Батіньолі. У [[1868]]–[[1872]] роках навчався на відділі архітектури політехніки [[Цюріх]]а, [[1873]] року — у [[Відень|Відні]]. Працював на державній службі в [[Ліма|Лімі]] ([[Перу]]), певний час перебував у Пешті. У [[1877]]–[[1878]] роках навчався в Ecole des Beaux-Arts у Парижі. Від [[1878]] року жив і працював у Кракові. Заснував будівельну фірму. Першим спільником був архітектор Томаш Прилінський. Спільно виконали перебудову дому страхового товариства «Флоріанка», збудували поруч прибутковий будинок. Стриєнський був ймовірно автором фасадів. У наступні роки спільниками у підприємстві Стриєнського по черзі були [[Владислав Рауш]], [[Алекси Ковальський]], [[Юзеф Покутинський]], [[Владислав Екельський]], [[Франциск Мончинський]]. Останній пропрацював у спілці найдовше. У проектах Стриєнський виступав переважно як автор планів. Підприємство реалізовувало також проекти інших архітекторів. Це зокрема новий будинок пошти та хірургічна клініка у Кракові, заклад психічно хворих у [[Кобежин]]і, військові об'єкти. Спільно з братами Мураниі володів паровою столярною майстернею. Пізніше усунув братів від справи. Підприємство збанкрутувало. Певний час був також власником фабрики азбествої плитки. Заснував у [[Кшешовіце|Кшешовіцах]] ще одну — з виробництва фарби. Певний час був співвласником фірми, що займалась видобутком нафти. Усі перелічені підприємства збанкрутували. Придбав друкарню Фішера у Кракові.
Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був одним з організаторів Товариства приятелів Франції. Відзначений хрестом [[Орден Почесного легіону|Ордена Почесного легіону]]. Заснував нове будівельне підприємство, спільниками у якому були Франциск Мончинський, К. Керн, будівничий доктор Тауб. Спілка збудувала Польський базар у Кракові за проектами Мончинського.
Рядок 34:
== Роботи ==
* Притулок для хлопців фундації князя
* Керівництво реставрацією [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Краків)|Мар'яцького костелу]] у Кракові. Обстеження внутрішнього оздоблення презбітерія провів у грудні [[1888]] року. Обраний керівником робіт, майже відразу розпочав роботи з очистки презбітерія від барокових оздоб. При цьому відкрито велику кількість автентичних елементів кам'яної різьби. Для відновлювальних робіт Стриєнський запросив скульпторів Адама Трембецького та Владислава Хросьнікевича. Кількість робітників у певний момент сягала 44 чоловік. Згодом виконано нову поліхромію проекту Яна Матейки. Над реалізацією працювали до 28 ремісників та живописців, під керівництвом Антонія Туха, Томаша Лісевича, Юзефа Домагальського, а згодом також Юзефа Мегофера та Станіслава Виспянського. Роботи у презбітерії завершено в березні [[1890]] року. У травні того ж року розпочато реставрацію нав, яка в основному була завершена до кінця року. До [[1891]] виконувались розписи та монтаж вітражів. Протягом цього періоду Стриєнський неодноразово виступав фінансовим поручителем у позичках, які був змушений брати комітет реставрації. Роботи оцінюються як загалом позитивні. Суперечливі оцінки в подальшому отримала реставрація склепінь презбітерія.<ref>''Lameński L.'' Restauracja kościoła Mariackiego w Krakowie (1889–1891) // Rocznik Krakowski. — 1988. — T. LIV. — S. 179–199.</ref>
* Реставрація вавельської катедри ([[1889]]–[[1891]]).
* Проект реставрації [[Костел Святої Трійці (Підгайці)|костелу в Підгайцях]]. Виготовлений наприкінці [[1892]] року. Наступного року реалізований
* Реставрація костелу Святого Хреста у Кракові ([[1896]], спільно із [[Зигмунт Гендель|Зигмунтом Генделем]]).<ref>Objaśnienie tablic // Architekt. — 1902. — № 3. — S. 24. — Tabl. — 14.</ref>
* Повітова ощадна каса на вулиці Піарській, 1 у Кракові ([[1896]]).<ref>Powiatowa Kasa Oszczędności w Krakowie // Architekt. — 1901. — № 3. — S. 35—37.</ref>
|