Кете Колльвіц: відмінності між версіями

Кете Колльвіц досить швидко оминула долю митця німецької буржуазії чи художника-віртуоза з незрозумілими рухами душі на кшталт [[Макс Клінгер|Макса Клінгера]]. Лівими політичними поглядами відрізнявся вже батько майстрині, що постраждав за них і був примушений урядом Кенігсбергу покинути - полишити юридичну кар'єру та перейти працювати будівником. Демократичні погляди майстрині зміцніли в північному районі Берліна, де мешкав найбільш пригноблений прошарок пруського пролетаріату. Наприкінці 1930-х Кете Кольвіц була занадто стара і скептична, щоби дати себе обдурити і підпасти під впливи солодко-отруйних обіцянок націонал-соціалістів Гітлера та змінити власні переконання. Німецька дійсність з її кричушимикричущими протиріччями дикого [[капіталізм]]у, пруського [[мілітаризм]]у, руйнівними змінами політичних курсів різних політиків - не давала підстав для [[оптимізм]]у. Хибний шлях німецьких політиків приведе країну в 20 столітті до двох національних катастроф - у [[1918]] та у [[1945]] роках. Свідком цих подій мимоволі була і майстриня.

Мистецтво Кете Колльвіц було досить далеким від позитиву та [[гедонізм]]у, бо вона була свідком багатьох політичних катастроф і смертей (придушення повстань, поразки Німеччини в 1-й світовій війні (пережила смерть власного сина на фронті), знала розчарування в соціальних [[експеримент]]ах, повоєнну політичну і економічну депресію між двома світовими війнами. Але Кете КольвіцКолльвіц серед тих, хто не [[Еміграція|емігрував]] з країни. Вона - майстер антивоєнного спрямування, яке могли розцінити як [[антипатріотизм]] на хвилі німецького націоналізму[[націоналізм]]у. Вона - особа драматичного світогляду при збереженні гуманістичних ідеалів і співчуття до пригноблених, що не переходила межі і не впадала у повну зневіру чи [[мізерабілізм]].