Битва під Гострим Каменем: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sachkot (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 16:
|casualties2=34 (за словами Жолкевського) <br> більше 300 (за словами Бєльського) <br> біля тисячі (за Пясецьким)
}}
'''Битва під Гострим Каменем 1596 р.''' — битва [[Повстання Наливайка|повстанської козацько-селянської армії]] [[Северин Наливайко|Северина Наливайка]] з каральною армією [[Жолкевський Станіслав|
Після поразки передового загону [[Кирик Ружинський|Кирика Ружинського]] до Білої Церкви ввійшло військо [[польний гетьман коронний|польного коронного гетьмана]] [[Станіслав Жолкевський|С. Жолкевського]].
За спогадами, в каральному війську на той час було 3 220 [[Гусари (рід кавалерії)|гусарів]], 1 338 вояків панцирних [[Корогва (підрозділ)|коругв]], 800 найманців-піхотинців, 1 244 вибранців — всього 6 602 вояка, біля 6 000 озброєних слуг, а також 24 гармати. Козаки, що відступали (майже 7 000 озброєних чоловік і 20 гармат), були наздогнані за милю від Білої Церкви поблизу урочища Гострий Камінь.
Рядок 24:
Козаки рухалися табором у п'ять рядів возів. Жолкевський вагався, чи починати атаку, з огляду на табір і досить сильну артилерію козаків. Побоюючись, що повстанці під покровом ночі можуть вислизнути від нього (до того ж глибокий [[сніг]] сковував шляхи сполучення), польний гетьман перейшов у наступ.
Користуючись перевагою в швидкості, коронне військо оточило козацький табір, вдарило з усіх боків, намагаючись розірвати вози. Проте козаки-повстанці зустріли атакуючих щільним вогнем. Козацька піхота стріляла лежачи під возами, потужно діяла артилерія повстанців: «Козаки добре боронилися гарматами». Врешті-решт Жолкевський був змушений відступити. Згодом він, побожний, говорив: «Не судив Бог». Обидві сторони зазнали тяжких втрат. З козацького боку були втрати з боку старшини: загинув полковник [[Сасько Федорович]], [[Матвій Шаула|Матвію Шаулі]] відірвало руку [[
Коронне військо припинило переслідування і відступило до Білої Церкви, тож козаки змогли без перешкод переправитись через [[Дніпро]] поблизу [[Трипілля]].
| |||