Руни: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 15:
Найстарші рунічні написи писалися старшим [[футарк]]ом, що складається з 24 знаків і вийшов зі вжитку у часи вікінгів.
 
У [[500]]–[[800]] рр. ряд рун були спрощені у формі і їх чисельність зменшилась до 16 -ти. Пізніші та середньовічні руни відрізнялися в залежності від місцевості, але можна говорити про особливу норвезьку рунічну абетку у середньовіччі. Цікавим варіантом були англійські руни, абетка яких налічувала до 32-36 знаків. Вони широко використовувалися для господарських записів, хронік тощо, але поступово були витіснені латиницею.
 
З християнством прийшла латинська абетка після епохи [[вікінги|вікінгів]], але руни все ще продовжувалися вживатися протягом століть. Королівські і церковні написи робилися латинськими літерами, тоді як руни вживалися в повсякденному житті — наприклад, на записах на товарах і коротких повідомленнях. В той же час рунічне письмо було розширене знаками, що відповідали латинським літерам.
 
Слід відмітити, що руни майже завжди використовувалися для коротких записів на твердому матеріалі. Рунічні надписи короткі — зазвичай лише одне слово. Лише в Англії руни широко використовувалися для написання великих текстів, мабуть саме цим пояснюється й багатство місцевої рунічної абетки. Саме відсутність літературної традиції рунічного письма, а також тим, що руни асоціювалися з язичницьким минулим пояснюється витіснення їх латиницею.
Рядок 23:
Після приблизно [[1400]] р. руни вийшли з повсякденного життя, але знання про них залишалося. Ще у [[1800]] роках руни вживалися у деяких ізольованих місцевостях, наприклад в [[Даларна]] в [[Швеція|Швеції]]. Зараз існування рунічного письма пов'язане із практиками [[ворожіння]] та відродженням [[Язичництво|язичництва]].
 
Деякі рунічні знаки вживалися разом зіз латинськими, наприклад руна ᛗ «maðr» (=людина) часто вживалася як скорочення для слова людина всередині текстів, що писалися чорнилом на пергаменті. Ісландська літера «þ» є рунічним знаком, що увійшла у місцеву латинську абетку.
 
== Див. також ==