Могила Лесі Українки: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 4:
[[Леся Українка]] (справжнє ім'я: Лариса Петрівна Косач-Квітка; народилася 13 (25) лютого 1871 в Новоград-Волинському) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома збірками поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та іншими.
Починаючи з 1903 року, коли здоров'я Лесі Українки погіршилося, вона разом із чоловіком Климентієм Квіткою майже постійно жила у Грузії.
28 квітня (за старим стилем) вона востаннє приїхала до Києва, прийшла на присвячений їй вечір у клубі "Родина", а в середині травня відбула до Кутаїсі.
9 липня (за старим стилем) за порадою лікарів тяжко хвору поетесу залізницею перевезли до Сурамі, але врятувати її вже ніхто не міг.
19 липня між першою і другою годиною ночі вона померла. Труну з її прахом доставили до Києва. 26 липня Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі.
Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала в супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп.
Поет [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]] 30 травня 1920 писав у своєму щоденнику:<ref>[http://1576.ua/books/2729 Тичина Павло. Із Щоденникових записів. Київ, «Радянський письменник», 1981.] [http://1576.ua/list/Tychyna%20Schodennyk/magazine1/index.html#/66 Сторінка 23.]</ref>{{Text|Торік хоч хрест був на могилі Лесі Українки, — цього ж року й його хтось на дрова зніс. Зате яка шовкова трава в ограді! Вирвав собі трохи додому.}}
Рядок 11 ⟶ 19:
У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор [[Петрашевич Галина Львівна|Галина Петрашевич]]<ref>{{КЕД}}</ref>.
На пам'ятнику є напис із некролога в більшовицькій газеті російською мовою: «Стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. "Рабочая Правда", 1913 год.»
З 1951 могила є пам'яткою історії національного значення.
| |||