Новокостянтинів: відмінності між версіями

Містечко засноване князем [[Острозький Олександр Васильович|Олександром Острозьким]], в [[:1600]] р. містечку [[Сигізмунд III Ваза|королем Сигізмундом III Ваза ]] надане [[Магдебурзьке право]]. Тоді ж королем було дозволено збудувати [[ратуша|ратушу]], лазні. Невдовзі після заснування містечко було зруйноване татрами і в [[:1623]] привілей був поновлений. В [[:1665]] власником містечка був галицький кастелян - [[Цетнер Александр|Олександер Цетнер]]. А в [[:1764]] подільський воєвода - [[Михайло Ревуський]], в [[:1776]] - Казимір Ревуський. Від Ревуський Новий Костянтинів перейшов до Чарторийських, а [[:Чарторийські]] продали його [[Ярошинські|Ярошинським]], а ті в свою чергу продали цілий ключ [[Кочубеї|Кочубеям]].

В [[:1860]] році паном Ярошинським було побудовано церковно-приходську школу. В [[:1880]] році його маєток був переданий князю Кочубею, який продав його в числі других своїх земель в [[:1898]] році Селянському земському банку. В період земельної реформи селяни мали можливість купувати землю, яка в той час мала ціну 102 карбованці сріблом за одну десятину. Багатші селяни Іван Мельник і Сафон Ревера змогли купити декілька десятин. Більшість селян такої можливості не мали. Після реформи в містечку почало розвиватися ремісництво. Було побудовано черепичний та цегельний заводи, вальцовий та разовий млини, ґуральні. В рік проводилось по 12 ярмарків.

В [[:1918]] році в селі почали створювати ревкоми і сільські ради. Першим головою сільської ради в селі був Надобко Н.П., а з [[:1921]] року -- Коновальчукроку—Коновальчук Гнат.

Найсуворішим випробуванням для людей став двобій з фашистськимнацистським звіром - найлютішим ворогом людства. [[:1941]] рік приніс велике горе і страждання для наших жителів, як і для всієї України. Перший німецький чобіт ступив на нашу землю 12 липня. Війна забрала 99 чоловік. На каторжні роботи в Німеччину за період окупації було примусово вивезено з села 124 юнаки і дівчат.

Ще більшого лиха зазнало населення єврейської общини, яке проживало в селі. Першою ознакою "нової влади" стало створення відділку з офіцера німецької армії, 10 німецьких солдат і 10 поліцаїв, та гетто для осіб єврейської національності. Сотні стариків, жінок і дітей терпіли наругу, голод і спрагу тут, а через кілька місяців було по -- звірячомупо—звірячому знищено. Молодих вивозили в місто Хмільник та в село Залетичівку, де безжалісно розстрілювали, а людей похилого віку і хворих розстрілювали за селом в урочищі, яке мало назву "Стрельбище". За роки окупації було розстріляно понад 400 мирних жителів села єврейської нацональності. Навіки залишиться в пам'яті односельчан день визволення від фашистськогонацистського поневолення, це незабутні 18 березня [[:1944]] року. За звільнення села загинув 121 воїн, їхні тіла поховано на сільському кладовищі, та встановлено Меморіал Слави. Щороку, 9 травня, учні школи, жителі села, вшановують пам'ять полеглих хвилиною мовчання. Не повернулись з війни і 104 жителі нашого села. Свято бережуть у селі пам'ять про тих, хто віддав своє життя за рідну землю, за свій народ, за щастя усіх людей.

У [[:1972]] році місцевим колгоспом у селі побудовано цегельний завод, на якому працювало до 50 чоловік. Механізована майже вся робота в колгоспі. На допомогу прийшли трактори, комбайни. Таким шляхом у [[:1983]] році сформовано тракторний стан. Також у цьому ж році побудовано тваринницьку ферму на 500 голів, її очолив Євич В.М. В [[:1985]] році в селі побудований торговий центр який складається з трьох корпусів: промислового, продуктового та їдальні. В цьому ж році побудований дитячий садок на 100 місць. В [[:1988]] році побудована школа на 300 місць.На окраїні села розміщений будинок для людей похилого віку на 30 ліжок, поліклініка. Працюють в ньому лікарі, фельдшер, медсестри. В селі є аптека, яка обслуговує 7 навколишніх сіл, а також поштове відділення.