Український карбованець: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Jbuket (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 86:
'''17.03.1917 — 29.04.1918'''
У березні 1917 р. у [[Київ|Києві]] з декількох політичних партій була сформована [[Українська Центральна Рада]], яка 20 листопада 1917 року проголосила утворення [[Українська Народна Республіка|УНР]].
Вже [[19 грудня]] цього ж року був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».
Рядок 94:
[[24 вересня]] [[1918]] року новим українським урядом гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]] описана купюра була вилучена з обігу. За однією з версій це пояснюється появою сатиричних імітацій, образливих для гетьмана.
[[30 березня]] [[1918]] року Українська Центральна Рада оголосила про випуск знаків державної скарбниці номіналом у 5, 10, 25, 50 карбованців зі строком дії до [[1 березня]] [[1924]] року. [[6 квітня]] населення Києва вперше побачило 25 карбованців, дещо пізніше з'явилась купюра у 50 карбованців, а 5 та 10 карбованців не було випущено.
Спочатку купюри виходили без позначення серії та номера. На пізніших випусках, у залежності від місця виготовлення, вказувалася серія «АК» (Київ), або «АО» (Одеса).
Рядок 102:
Слід згадати ще одну обставину випуску 50 карбованців. В [[1920]] році радянським урядом України було виготовлено декілька десятків мільйонів купюр для тимчасового використання Галревкомом (Західна Україна). Цей випуск серії «200 АО» мав номери від «236» до «250».
Наступна емісія Української Центральної Ради, яку було випущено [[18 квітня]] [[1918]] року, містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. При цьому Українська Центральна Рада вжила старовинну назву дрібних монет, відому ще в XVI столітті. Друкували «[[шаг]]и» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр.
В обігу шаги знаходилися до березня [[1919]] року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр цієї вартості.
Рядок 180:
{{main|Історія української гривні}}
'''29.04.1918 р.-14.11.1918 р.'''<br/>
З'їздом вільних землеробів 29 квітня 1918 року за активною участю австро-німецьких окупантів царський генерал П. П. Скоропадський був обраний гетьманом України. Було проголошено про повалення уряду Української Центральної Ради і утворення Української Держави.
При П.Скоропадському і були введені в обіг паперові [[гривня|гривні]], які були замовлені ще Українською Центральною Радою у Німеччині.
[[5 серпня]] [[1918]] року першими в обігу з'явилися 3,6-процентні облігації внутрішньої позики під назвою «Білет державної скарбниці». Облігації друкувалися з 8 купонами — по 4 з кожного боку. Спочатку вони повинні були відігравати роль облігації внутрішньої позики. Однак нестача купюр в обігу призвела до того, що й облігації, й окремі купони на початку 1919 року (за уряду Директорії) стали використовуватися як гроші.
[[17 жовтня]] [[1918]] року уряд гетьмана одержав з [[Німеччина|Німеччини]] ще одну виконану за актом Української Центральної Ради емісію кредитних білетів вартістю в 2, 10, 100 і 500 гривень. Дещо пізніше надійшли номінали 1000 та 2000 гривень, замовлені вже урядом гетьмана у зв'язку з посиленням в Україні інфляції. На них стоїть назва емітента «Українська Держава» — так за гетьмана звалася Україна.
Гривні були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року, за 59 днів до падіння гетьмана.
Рядок 192:
Розвал монархічних урядувань у Німеччині та Австро-Угорщині в листопаді 1918 року привів до краху й окупаційний режим (уряд Скоропадського) в Україні. В ніч на 14 листопада 1918 року в Білій Церкві була утворена Українська Директорія в складі В. К. Вінниченка, С. В. Петлюри та інших, яка через місяць увійшла в Київ. Уряд Директорії 16 січня 1919 року оголосив війну Радянській Росії, що вимагало випуску в обіг великих сум грошей.
В Києві Директорія використовувала запаси купюр, які були випущені урядами Укераїнської Центральної Ради та
Військова кампанія Директорії виявилася невдалою, і наступ радянських військ примусив Директорію 5 лютого 1919 року залишити Київ і на деякий час розташуватися у Вінниці. Там Директорія використовувала 3,6-процентні облігації внутрішньої позики (описані раніше) як платіжний документ. Під тиском радянських військ Директорія відходить ще далі у Тернопіль, а потім
| |||