Модель Дебая: відмінності між версіями

У [[Термодинаміка|термодинаміці]] і [[Фізика твердого тіла|фізиці твердого тіла]] '''модель Дебая'''&nbsp;— метод, розвинений [[Петер Дебай|Дебаєм]] в 1912&nbsp;р. для оцінки [[фонон]]ного внеску до теплоємності твердого тіла. Модель Дебая розглядає коливання [[Кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]] як газ квазічастинок ([[фонон]]ів) у ящику, на відміну від [[Модель теплоємності Ейнштейна|моделі Ейнштейна]], яка інтерпретує тверде тіло як набір багатьох окремих невзаємодіючих квантових гармонічних осциляторів). Ця модель точніше передбачає залежність теплоємності за низьких температур як пропорційної <math>T^3</math>&nbsp;— так званий [[закон Дебая]]. У граничному випадку високих температур величина теплоємності за моделлю Дебая співпадає із результатом моделі Ейнштейна, прямуючи до <math>3R</math>, відповідно до [[Закон Дюлонга-Пті|закону Дюлонга&nbsp;— Пті]]. Однак за проміжних температур точність моделі Дебая зменшується внаслідок її певних спрощувальних припущень.