Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 11:
У XIII столітті на землях сучасних Східної [[Литва|Литви]] і Північно-Західної [[Білорусь|Білорусі]] утворилась держава, відома як [[Велике князівство Литовське]]. Невдовзі до неї вже входили вся територія сучасних Литви і Білорусі, істотна частина територій України ([[Волинь]], [[Поділля]], [[Київщина]], [[Чернігівщина]], [[Сіверщина]], [[Дике поле]]), а також території Росії (Смоленщина, Брянщина) і Польщі ([[Підляшшя]]).
 
Ще за часів [[Київська Русь|Київської Русі]] виникали міста, які потім ставали економічними, адміністративно-політичними, військово-оборонними і культурними центрами Великого князівства Литовського. Визначною особливістю архітектури і містобудування того часу був оборонний характер споруд. Оборонна система міст поєднувала природні перешкоди (круті береги річок, схили) і штучні укріплення. Дитинець і місто оточувалися ровом і земляним валом з укріпленнями, {{fact2|виготовленими з колод|3|10|2013}}<!--subst:RS-->. Така система оборони відповідала тогочасній тактиці несподіваних нападів. З поширенням облогової тактики з'явився новий тип оборонної архітектури&nbsp;— міцні дерев'яно-земляні споруди з внутрішньоваловими глиняно-кам'яними і дерев'нимияними конструкціями ([[Верхньодвінськ|Дрисса]], [[Давид-Городок|Давид-городок]], [[Бихов]], [[Гомель]], [[Радошковичі]], [[Глуськ]], [[Пінськ]], [[Сураж (Білорусь)|Сураж]]). Пізніше основою оборони багатьох міст ([[Володимир-Волинський]], [[Каменець]], [[Брест]], [[Новогрудок]], [[Крево]] тощо) стали багатоярусні і круглі у плані кам'яні вежі&nbsp;— «стовпи».
 
В кінці XIII&nbsp;— першій половині XVI століття зводилися нові і перебудовувалися зі старих, частіше за все дерев'яно-земельних укріплень, фортеці і замки на білоруських землях, на [[Волинь|Волині]], [[поділля|Поділлі]], в містах [[Вільнюс]], [[Кам'янець-Подільський]], [[Луцьк]].