Мюріел Спарк: відмінності між версіями

=== Дитинство та юність ===

Мюріел Спарк (дівоче прізвище ''Мюріел Сара Камберг'' / Muriel Sarah Camberg) народилася в [[Едінбург|Едінбурзі]] ([[Шотландія]]). Батько майбутньої письменниці належав до [[юдаїзм|юдейської віри]], мати була [[Англіканська Церква|англіканкою]].

Початкову освіту М. Спарк здобула у Вищій школі для дівчат Джеймса Ґіллеспі (''James Gillespie's High School for Girls''); також скінчила секретарські курси при Коледжі Херріот-Вотт (''Heriot-Watt College'').

=== Роки творчості ===

Займатися літературною творчістю Мюріел Спарк почала після [[Друга світова війна|війни]], почавши з [[вірш]]ів і літературної критики. [[1947]] року вона стала критиком «Поетичного огляду» (''Poetry Review''), провідного регулярного поетичного часопису Великої Британії. Спарк опублікувала низку [[Біографія|біографій]] літераторів [[19 століття|XIX століття]], зокрема «Дитя світла: переоцінка Мері Шеллі» (''Child of Light: A Reassessment of Mary Shelley'', [[1951]])»", «Джон Мейсфілд» (''John Masefield'', [[1953]]) та «Емілі Бронте: її життя та творчість» (''Emily Brontё: Her Life and Work'', [[1953]]). У [[1952]] році виходить перша [[Поезія|поетична]] збірка письменниці «Фенфарло та інші вірші» (''Fanfarlo and Other Verse'').

Значна подія в житті Мюріел Спарк сталася [[1954]] року&nbsp;— вона навертається до [[Католицтво|католицької віри]]. Це був крок, який, на думку самої письменниці, значно вплинув на її подальшу літературну діяльність. Пенелопа Фітцжеральд (''Penelope Fitzgerald''), письменниця і добра знайома Спарк, згадує, як Мюріел завжди підкреслювала, що до моменту прийняття нею католицизму вона не могла осягнути всю повноту людського існування, як це має робити романіст. <ref>Hal Hager, "About Muriel Spark, " Muriel Spark, ''The Prime of Miss Jean Brodie,'' (New York: HarperPerennial, 1999) 141.</ref>. В інтерв'ю Джону Туса (''John Tusa'') на [[BBC|BBC Radio 4]] Мюріел розповідала про свій шлях до католицизму і його вплив на її творчість. [[Ґрем Ґрін]] та [[Івлін Во]] підтримали таке рішення Мюріел Спарк.

1959 року Спарк переживає перший значний успіх з виходом роману ''«Memento mori»'', який можна назвати «танцем смерті» групи літніх інтелектуалів, які не припиняють сваритися і змагатися між собою напередодні смерті. Завдяки роману деякі критики почали порівнювати Спарк з іншим представниками сатиричного напрямку в британській літературі [[Комптон-Бернетт|Комптон-Бернеттом]]ом та [[Івлін Во|Івліном Во]].

Втім, справжній успіх прийшов до Мюріел Спарк лише [[1961]] року, коли було надруковано її роман «Міс Джін Броуді в розквіті» (''The Prime of Miss Jean Brodie''), сюжетною основою для якого слугувало власне навчання Спарк у Школі Джеймса Гіллеспі. У [[1966]]–-[[1968|68]] роках за романом було поставлено [[П'єса|п'єсу]], яка з успіхом йшла в театрах світу. [[1969]] року вийшов фільм, а наприкінці 1970-х&nbsp;— шестисерійний телефільм за романом.

Протягом кількох років Спарк мешкала у [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]]у, потім переїхала до [[Рим|Риму]]у, де [[1968]] року познайомилася з художницею Пенелопою Джардін (''Penelope Jardine''). На початку 1970-х Спарк переїждає до [[Тосканія|Тосканії]] ([[Італія]]). Завдяки близьким стосункам Спарк з Джардін циркулюють чутки про їхній [[Лесбійство|лесбійський]] зв'язок <ref>[http://www.philipweiss.org/mondoweiss/2006/04/how_the_new_yor.html How The New Yorker Made Muriel Spark's Reputation] April 17, 2006</ref>, які ніякого підтвердження не знайшли і завжди рішуче відкидалися самою письменницею, так і лишившись чутками.

* [[1957]] &nbsp;— ''Comforters''

* [[1958]] &nbsp;— ''Robinson''

* [[1959]] &nbsp;— ''Memento Mori''

* [[1960]] &nbsp;— ''The Ballad of Peckham Rye''

* [[1960]] &nbsp;— ''The Bachelors (novel)|The Bachelors''

* [[1961]] &nbsp;— ''The Prime of Miss Jean Brodie''

* [[1963]] &nbsp;— ''The Girls of Slender Means''

* [[1965]] &nbsp;— ''The Mandelbaum Gate''

* [[1968]] &nbsp;— ''The Public Image''

* [[1970]] &nbsp;— ''The Driver's Seat''

* [[1971]] &nbsp;— ''Not to Disturb''

* [[1973]] &nbsp;— ''The Hothouse by the East River''

* [[1974]] &nbsp;— ''The Abbess of Crewe''

* [[1976]] &nbsp;— ''The Takeover''

* [[1979]] &nbsp;— ''Territorial Rights''

* [[1981]] &nbsp;— ''Loitering with Intent''

* [[1984]] &nbsp;— ''The Only Problem''

* [[1988]] &nbsp;— ''A Far Cry from Kensington''

* [[1991]] &nbsp;— ''Symposium''

* [[1996]] &nbsp;— ''Reality and Dreams''

* [[2000]] &nbsp;— ''Aiding and Abetting''

* [[2004]] &nbsp;— ''The Finishing School''

* [[1950]] &nbsp;— ''Tribute to Wordsworth'' (спільно з Дереком Стенфордом)

* [[1951]] &nbsp;— ''Child of Light: A Reassessment of Mary Shelley''

* [[1952]] &nbsp;— ''The Fanfarlo and Other Verse''

* [[1952]] &nbsp;— ''Selected Poems of Emily Brontë''

* [[1953]] &nbsp;— ''John Masefield'' (Біографія)

* [[1953]] &nbsp;— ''Emily Brontë: Her Life and Work'' (спільно з Дереком Стенфордом)

* [[1953]] &nbsp;— ''My Best Mary''. Збірка листі Мері Шеллі, спільно з Дереком Стенфордом

* [[1954]] &nbsp;— ''The Brontë letters''

* [[1957]] &nbsp;— ''Letters of John Henry Newman'' (спільно з Дереком Стенфордом)

* [[1958]] &nbsp;— ''The Go-away Bird''. Збірка оповідань

* [[1961]] &nbsp;— ''Voices at Play''. Збірка оповідань і п'єс

* [[1963]] &nbsp;— ''Doctors of Philosophy''. П'єса

* [[1967]] &nbsp;— ''Collected Poems''

* [[1967]] &nbsp;— ''Collected Stories''

* [[1968]] &nbsp;— ''The Very Fine Clock''

* [[1982]] &nbsp;— ''Bang-bang You're Dead''. Збірка оповідань

* [[1982]] &nbsp;— ''Going Up to Sotheby's''. Збірка поезії

* [[1992]] &nbsp;— ''Curriculum Vitae''. Автобіографія

* [[2001]] &nbsp;— ''Complete Short Stories''

* [[2004]] &nbsp;— ''All the Poems''