Ігнатій Цетнер: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{однофамільці|Цетнер}}
[[Файл:Ignacy Cetner.PNG|міні|праворуч|200пкс|]]
'''Цетнер Іґнацій''' гербу Пшерова (1728;— † бл. 1800)&nbsp;— польський [[шляхтич]], з 1783&nbsp;р. граф, військовик, державний діяч. Полковник королівських військ.<ref name="ZL">''Z.Lasocki.'' Cetner Aleksander (†1675)… S. 239</ref> Представник роду [[Цетнери|Цетнерів]].
'''Цетнер Іґнацій''' гербу Пшерова (1728;— † бл. 1800)&nbsp;— польський [[шляхтич]], з 1783&nbsp;р. граф, військовик, державний діяч. Полковник королівських військ.<ref name="ZL">''Z.Lasocki.'' Cetner Aleksander… (†1675)</ref> s. 239 Представник роду [[Цетнери|Цетнерів]]. Син Антонія&nbsp;— старости коритніцького, Анни з Красіцьких, брат цьотечний Іґнація Красіцкі. В 1740&nbsp;р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761&nbsp;р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760&nbsp;р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після Вєльгорскі 30 січня 1762&nbsp;р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762&nbsp;р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763&nbsp;р. Мешкав у Краківці, де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскі). З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав |Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{ref-pl}}</ref>) не міг дати ради, давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Вессля, Мнішеха проти біскупа Красіньскі). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764&nbsp;р.), голосував за С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовского, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під Радомською кофедерацією (23 червня 1767&nbsp;р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770-71 р. був у Ґданьську. З кінця 1772&nbsp;р. цісарський підданий, з 1775&nbsp;р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783&nbsp;р. граф і член стану [[магнат]]ів. В 1783&nbsp;р. маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньскі, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], мав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав Рошнівське староство на Київщині, чимало боргів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси Поточчизни, погодився бути слугою слуг для короля С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовского, отримав дозвіл на цесію [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791&nbsp;р.
 
== Коротка біографія ==
Син Антонія&nbsp;— старости коритніцького, та його дружини Анни з Красіцьких. Брат «цьотечний» Іґнація Красіцкого. В 1740&nbsp;р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761&nbsp;р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760&nbsp;р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після Вєльгорскі 30 січня 1762&nbsp;р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762&nbsp;р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763&nbsp;р. Мешкав у [[дідич]]ному [[Краковець|Краківці]], де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскому).
 
'''Цетнер Іґнацій''' гербу Пшерова (1728;— † бл. 1800)&nbsp;— польський [[шляхтич]], з 1783&nbsp;р. граф, військовик, державний діяч. Полковник королівських військ.<ref name="ZL">''Z.Lasocki.'' Cetner Aleksander… (†1675)</ref> s. 239 Представник роду [[Цетнери|Цетнерів]]. Син Антонія&nbsp;— старости коритніцького, Анни з Красіцьких, брат цьотечний Іґнація Красіцкі. В 1740&nbsp;р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761&nbsp;р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760&nbsp;р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після Вєльгорскі 30 січня 1762&nbsp;р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762&nbsp;р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763&nbsp;р. Мешкав у Краківці, де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскі). З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав |Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{ref-pl}}</ref>) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Вессля, Мнішеха проти біскупа Красіньскі). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764&nbsp;р.), голосував за С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовского, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під [[Радомська кофедерація|Радомською кофедерацією]] (23 червня 1767&nbsp;р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770-71 р. був у Ґданьську. З кінця 1772&nbsp;р. цісарський[[цісар]]ський підданий, з 1775&nbsp;р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783&nbsp;р. граф і член стану [[магнат]]ів. В 1783&nbsp;р. маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньскі, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], мав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав Рошнівське[[Рошнів]]ське староство на Київщині, чимало боргів[[борг]]ів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовского, отримав дозвіл на «цесію» [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791&nbsp;р.
 
Мав доньку Анну (1764&nbsp;р.)&nbsp;— добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапєга, Каєтан Потоцький&nbsp;— староста ужендовський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.
 
Засновник парку «[[Цетнерівка]]» у [[Львів|Львові]].<ref>''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові.— Львів: Каменяр, 1991.— 168 с.— С. 97. ISBN 5-7745-0316-X С. 97</ref>
 
== Примітки ==
Рядок 11 ⟶ 16:
 
== Джерела ==
* ''[[:pl:Władysław Konopczyński|W.Konopczyński]].'' Cetner Ignacy h. Przerowa (ur. 1728-ok.1800) // [[Polski Słownik Biograficzny:]].— Kraków, 1937.— t. III/3, zeszyt 13.— s. 193–288.— S. 238-239. {{ref-pl}} S. 238-39.
 
[[Категорія:Цетнери]]