В добу дикого капіталізму до зовнішнього, фальшивого пафосу почали звертатися митці різних країн в створенні картин і скульптур заради піднесення і героїзації малозначущих осіб, маловідомих державних чи політичних дячів, необдарованих, але амбітних митців.
Внесок цих осіб в історію був або маловартісним, або скороминущим. Але офіціозні, пафосні картини і монументи почали заповнювати музеї, галереї і площі багатьох буржуазних міст. Цікаві зразки пафосних [[надгробок|надгробків]] XIX століття проплачені багатіями і встановлені також на [[цвинтар]]ях [[Париж]]а, [[Мілан]]а, [[Лондон]]а, [[Прага|Праги]] тощо.
Пафос буржуазних митців поріднився з холодним офіциозом і просяк також капіталістичну журналістику і графіку періодичних видань. Пафос цього періоду грішив нещирістю і був фальшивим.