Полярна зоря: відмінності між версіями

У нашу епоху Полярна перебуває на відстані менше 1° від Північного полюсу, і тому майже нерухома під час [[доба|добового обертання]] зоряного неба. Вона дуже зручна для орієнтування в північній півкулі — напрямок на неї практично збігається з напрямком на [[північ]], а висота над обрієм майже дорівнює географічній [[широта|широті]] місця. Через [[прецесія|прецесію]] земної вісі розташування Північного полюсу світу поступово змінюється, найближче до нього (на відстань приблизно 30') Полярна зірка підійде близько [[2100]] року. У південній півкулі немає яскравої полярної зірки, найближча до південного полюсу σ [[Октант (сузір'я)|Октанта]] — дуже слабка.

 

Наприкінці 1980-х рр. було помічено систематичне зменшення амплітуди пульсацій Полярної. На основі екстраполяції очікувалося, що у середині 1990-х Полярна перестане бути цефеїдою. Висловлювалися навіть припущення, що Полярна&nbsp;— перший виявлений випадок припинення пульсацій цефеїд, пов'язаний із виходом зорі зі смуги нестабільності (внаслідок [[зоряна еволюція|еволюції]]). Але дані останніх років свідчать, що зменшення амплітуди зупинилося близько [[1993]] року. Відтоді амплітуда змін блиску (в променях V) становить 0,032^m<ref>Н.&nbsp;Н.&nbsp;Самусь [http://heritage.sai.msu.ru/ucheb/Samus/2_2.html ПЕРЕМЕННЫЕ ЗВЕЗДЫ. ГЛАВА 2. ПУЛЬСИРУЮЩИЕ ЗВЕЗДЫ. 2.2. Классические цефеиды.] {{ref-ru}}</ref>.

Крім того, за цей час зірка стала в середньому на 15% яскравішою.