Фотій (митрополит Київський): відмінності між версіями

'''Святи́тель Фо́тій''' (†[[2 липня]] [[1431]]) — Митрополит Київський і всієї Русі ([[1408]]—–[[1431]]), грек родом з Пелопонесу; призначений Патріархом Константинопольським, жив у [[Москва|Москві]] і не був визнаний [[Великий князь|великим князем]] Литовським [[Вітовт]]ом, під впливом якого Київсько-Литовським Митрополитом був поставлений [[Григорій (Цамблак)|Григорій Цамблак]] ([[1415]]—–[[1420]]). Щойно по смерті Цамблака вся Київська Митрополія опинилася під керівництвом Фотія, який сприяв посиленню впливів московського політичного центру і зміцненню влади московського великого князя.

Ще підлітком він поступив у монастир і був пострижеником старця Акакія, великого подвижника (згодом Митрополита Монемвасійського). [[1408]] року, коли Фотій знаходився в [[Константинополь|Константинополі]] з дорученням від Митрополита, постало питання про заміщення Руської кафедри після кончини [[Кипріан|Святителя Кипріана]] († [[1406]] року). Вибір Патріарха Матфія ([[1397]]—–[[1410]]) ліг на Фотія, відомого своєю вченістю і святістю життя.

[[1 вересня]] [[1408]] року Святитель Фотій був возведений у сан Митрополита і через рік прибув надо [[Русь|Русі]]. Півроку він провів у [[Київ|Києві]] (вересень [[1409]] — лютий [[1410]]), упорядковуючи справи південних єпархій Руської Церкви, що входили тоді до складу [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], а точніше, як його називали, — Литовського, Руського і Жемойтського. Святитель бачив, що престол Митрополитамитрополита — духовний осередок церковного життя [[Русь|Русі]] — не може знаходитися в Київській землі, яка все більше потрапляла в залежність від католицької [[Польща|Польщі]]. За прикладом колишніх руськихРуських Митрополитівмитрополитів, які перенесли своє місцеперебування спочатку до [[Володимир (місто)|ВолодимираВладимира]], а потім до [[Москва|Москви]], Митрополит Фотій у день Великодня [[1410]] року прибув до [[Москва|Москви]].

Охрестив у Слуцьку в 1420 році останнього [[князь Київський|київського князя]] [[Семен Олелькович|Симеона Олельковича]].<ref>''Jan Jakubowski.'' Aleksandеr-Olelko (†1454) / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 {{ref-pl}} S. 65</ref> 22 роки святитель ніс служіння Предстоятеля Руської Церкви. За складних умов воєн, міжусобиць, грабіжницьких набігів татар він зумів високо підняти духовне життя, матеріальну забезпеченість і благоустрій храмів Московської кафедри. Добробут Церкви дозволяв Святителю Фотію надавати значну допомогу [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольському Патріархату]], що перебував тоді у скруті, укріплювати міжнародне значення Руської Православної Церкви і Російської держави.

Стараннями святого митрополита Фотія була відновлена єдність Руської Церкви: окрема [[Литовська Митрополія]], встановлена під тиском князя [[Вітовт]]а для південних і західних православних єпархій, [[1420]] року була скасована. Того ж року святитель відвідав повернені єпархії і привітав паству учительним посланням -&nbsp;— після смерті Митрополита Григорія Цамблака.

Мудрий і високоосвічений Фотій, залишив багато повчань і послань. Велике богословське значення мали його контраргументи проти єресі стригольників. Зусиллями Святителя єресь припинила своє існування [[1427]] року. Важливими церковно-історичними джерелами є складені святим Фотієм «Чин обрання і возведення у сан єпископа» ([[1423]]), «Повчання про важливість священного сану і обов'язки священнослужителів», а також «Духовний заповіт», де розповідається про його життя. Великою справою святителя було також укладання під його керівництвом «Спільноруського літописного зведення» (біля [[1423]] року).