Ян Димітр Соліковський: відмінності між версіями

Народився в середовищі різновірців, найстарший з 7-ми синів дожиттєвого посесора війтівства [[Сєрадз]]а Яна та Зузанни з Фішерів Соліковских. Від зими 1556-57 до червня 1559 р. навчався в КраківКраківському університеті. За порадою Меланхтона батькові, продовжив навчання у Віттенберзі, де той був його викладачем. Після повернення був при дворі судді земського сєрадзького Яна Кшиштопорского (йому присвятив збірку релігійних віршів «Poemata» у 1562 р.), з чиїм сином Миколаєм заприятелював у Віттенберзі.

Після смерті 1572 р. короля Сігізмунда ІІ Августа включився у дискусію з приводу щодо нових виборів короля, стану суспільства: свою думку викладав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах.

Після обрання королем Стефана Баторія був висланий Карнковским йому назустріч, щоб взнати релегійні переконання короля. У [[Снятин]]і 3 квітня 1576 р. мав авдієнцію короля, під час якої сказав, що «тільки католицька віра є утвердженням Польського королівстваКоролівства». Супроводжував короля до Кракова, брав участь в його шлюбі з Анною Ягеллонкою.

Разом з королем 12 березня 1582 року прибув до Риги. Після призначення 1 травня віленського біскупа [[Єжи Радзивілл (кардинал)|Єжи Радзивілла]] адміністатором Інфляндії став одним з його найближчих співробітників (пізніше описав свої враження, де висловив смуток через зруйнованість краю через війни та грабіжницьку господаору в Інфляндії).

Карнковскі та Кромер просили короля сприяти наданню посади львівського арцибіскупа, поголос про його номінацію був у травні 1582 р. 8 листопада 1582 року С.Баторій звернувся до Папи Григорія ХІІІ через це. 28 березня 1583 року отримав затвердження Папи на посаді, 27 квітня отримав плащ арцибіскупа, 24 червня був консекрований Карнковским в Каліші[[Каліш]]і, 1 липня був інгрес у Львівській катедрі.

В червні 1584 р. брав участь в раді Сенату (Люблін) через справу [[Зборовські|Зборовских]], де закликав короля до поміркованості, розважливості.

15 лютого 1585 року завдяки втручанню [[Василь Костянтин Острозький|Костянтина Василя Острозького]], [[нунцій|нунція]] Болоньєтті, достойників Корони та ВКЛ уклав угоду з львівським православним єпископом [[Гедеон (Балабан)|Гедеоном Балабаном]], за якою обидві сторони мали припинити обопільне насильство до часу згоди між Папою та Патріархом.<ref>''Kazimierz Chodynicki.'' Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 {{ref-pl}} S. 249</ref>

В травні 1586 року вирушив як посол разом з Анджеєм Баторієм до Риму до Папи Сикста 5. Через хворобу Карнковского на конвокацконвокаційному зіздізі'їзді 1587 року представляв Костел. На елекцію прибув 5 липня разом зі снятинським[[снятин]]ським старостою Миколаєм Язловецьким (з 400 людьми). В конфлікті Зборовских та Я.[[Ян Замойський|Яна Замойского]] тримав дистанцію, не підтримав жодного кандидата на трон. Після роздвоєння вибору виїхав до Львова, став на чолі руської партії нейтралістів, які хотіли нових виборів короля. Брав участь в з'їзді [[Руське воєводство|Руського воєводства]] в [[Судова Вишня|Судовій Вишні]] 5 листопада. Коли на початку січня 1588 року під час з'їзду шляхти у Львові дійшло до гострого конфлікту, сприяв укладанню мирної угоди, потім (всупереч піднятій максиміліяністами спробі збройного заволодіння Львовом) закликав шляхту підтримати Сігізмунда ІІІ Вазу. Після його обіцянки надати королівську амністію [[Миколай Язловецький]] відмовився від облоги Львова. За його сприяння [[Миколай Язловецький]] в [[1589]]&nbsp;р. отримав повну амністію.<ref>''[[Баронч Садок|Barącz S.]]'' Pamiątki jazłowieckie… S. 49</ref>

В 1590&nbsp;р.році львівський єпископ [[Гедеон (Балабан)|Гедеон Балабан]] сказав йому про намір укласти унію з [[РКЦ]], що сприяйняв дуже недовірливо через конфлікт останнього з патріархом Єремією та [[Львівське Успенське братство|Львівським братством]]; так само вчинив після заяви Г.Балабана у 1593&nbsp;р., незважаючи на тиск [[єзуїти|єзуїтів]], бо керувався вказівками Апостольської столиці. Після отримання повноважень від нунція Маласпіни Ґ. почав перемовини з православними ієрархами. Брав участь в [[Берестейська унія|Берестейському синоді]], був від Риму його керівником. Нунцій Маласпіна Ґ., виїжджаючи з РПРечі Посполитої, сказа наступнику Е.Ґаетані, щоб той в справах ралізації унії опирався на Я. Д.С.Соліковського у випадку опору православних патріархів, який «кожного такого вижене з Королівства».<ref>''Kotarski Edmund, Kumor Bolesław.'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539–1603)… S. 287–288</ref>

На синоді 1593&nbsp;р. було запроваджено посаду архидиякона (4 квітня 1596 року став його братанок Гієронім), поділ архидієцезії на деканати.