Автопортрет (Берніні): відмінності між версіями

Слава попередніх пап-меценатів була добре відома в Римі. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки скульптури, а й малював картини і займався архітектурою, як колись [[Мікеланджело]]. Бажання папи було законом - і примущений Лоренцо брався за [[живопис]], до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним [[дилетант]]ом, [[аматор]]ом, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектора [[Франческо Борроміні]] ( 1599-1667).▼

Але амбітний митець добре усвідомив, що без опанування малюнку він не зможе досягти значних успівів в мистецтві. Берніні старанно малював все життя. І тоді, коли починав працювати над дизайном садів на початку художньої кар'єри, і коли працював над балдахіном для [[собор]]у Св. Петра, і при замовах від різих пап і французького короля. Малюнки були різні за призначенням - штудії-пошуки композиції майбутнього аркуша з медаллю Якобаччі на честь папи римського Олександра VII ( Москва ), [[карикатура|карикатури]], які він іноді малював і показував лише близькому оточенню, [[ескіз]]и фонтанів для Риму чи завершені, майстерні замальовки, пророблені на кожному квадратному [[сантиметр]]і. До останніх і належить [[автопортрет]] 1625 р., який зберігає [[музей]] в Оксфорді.▼