Маній Аквілій (консул 101 року до н. е.): відмінності між версіями

'''Маній Аквілій''' ({{lang-la|Manius Aquilius}}, † [[88 до н. е.]]) — римський політик, консул в [[101 до н. е.|101 році до нашої ери]].

Походив з плебейського роду аквіліїв. Син Манія Аквілія, консула [[129 до н. е.|129 року до н. е.]] Службу розпочав в якості монетарія. Потім брав участь в Югуртинській війні під орудою Гая Марія. Слідом за цим проявив себе у війні з германськими племенами кімврів та тевтонів. Придушив [[Друге Сицилійське повстання|друге Сицилійське повстання рабів]], вбивши у герці вождя повсталих Афеніона. За свої успіхи у придушенні повстання Аквілій отримав від сенату право на овацію. Втім був притягнутий до суду Луцієм Фуфієм за зловживання. ОЛише завдяки [[Марк Антоній Оратор|Марку Антонію Оратору]] та Гаю Марію Манія Аквілія було виправдано.

В [[90 до н. е.|90-му році]] він увійшов до складу сенатської комісії, на яку покладалися завдання відновлення на престолах царств Віфінії — Нікомеда IV й Каппадокії — Аріобарзана I, повалених [[Мітрідат VI Евпатор|Мітрідатом]], царем Понту. Маній Аквілій брав участь в розв'язуванні війни та у військових діях проти понтійського царя. У 88 році після поразки Маній Аквілій втік до м. Мітілени (о. Лесбос), де його було підступно видано Мітридату. За наказом останнього Аквілія було страчено — йому в горлянку залили розплавлене золото.