|
XУЙНЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ
{{Otheruses|Іменник (значення)}}ЯК самостийна частина мови.
'''Іме́нник''' — [[самостійна частина мови]],
що має значення предметності, вираженої у формах [[Рід (мовознавство)|роду]], [[Число (мовознавство)|числа]] і [[Відмінок|відмінка]], відповідає на питання ''хто''? або ''що''?. В [[українська мова|українській мові]], яка належить до [[флективні мови|флективних]] [[синтетичні мови|синтетичних мов]], іменник є змінною [[частина мови|частиною мови]], загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.
== Лексико-граматичні розряди іменника ==
;Граматичні категорії іменника:
{|class="wikitable"
! colspan=4 | Рід !! colspan=2| Число !! colspan=7 | Відмінок
|-
| Чоловічий || Жіночий || Середній || Спільний || однина || множина || Наз. || Род. || Дав. || Знах. || Оруд. || Місц. || Кличн.
|-
|}
=== Іменники-назви істот і неістот ===
Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу '''назв істот'''.
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30% |До назв істот належать іменники, що називають:
! |Приклади:
|-----
| людей
| хлопець, донька, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина
|-----
| тварин, птахів, комах
| ведмідь, корова, чапля,індик, синиця, бджола, комар
|-----
| міфологічних істот
| демон, лісовик, відьма, русалка
|-----
|
|
|-----
|
|
|+
|}
Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу '''назв неістот'''.
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
!width = 30% |До назв неістот також належать іменники, що називають:
! |Приклади:
|-----
| сукупності осіб
| група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій
|-----
| назви організмів
| бацила, мікроб, вірус
|+
|}
Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.
Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:
* для істот-хто? кого?
* для неістот-що? чого?
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
!width = 50% |Морфологічні характеристики:
! |Приклади:
|-----
| у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини
| родовий відмінок — друга, друзів <br /> знахідний відмінок-друга, друзів
|-----
| у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини
|книги (стоять)-(бачу) книги <br /> столи (стоять)-(перенесуть) столи
|+
|}
=== Іменники власні і загальні назви ===
'''Загальний іменник''' — це [[назва]], що є спільною для ряду однотипних [[істота|істот]], [[предмет]]ів, [[явище|явищ]], [[поняття|понять]]. Наприклад: ''хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід''.
'''Власний іменник''' — це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого.
Це [[прізвище|прізвища]], [[ім'я|імена]], [[по батькові]] людей, [[кличка|клички]] [[тварина|тварин]], географічні та астрономічні назви, назви державних [[посада|посад]], [[установа|установ]], [[свято|свят]], [[книга|книг]], [[журнал]]ів тощо. Іменники, які є [[Власні назви|власними назвами]] характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки [[однина|однину]] (''Дунай, Львів''), або тільки [[множина (мовознавство)|множину]] (''Карпати, Черкаси'').
Власні і загальні назви різняться [[граматика|граматично]] і [[орфографія|орфографічно]]. Власні назви мають одну форму числа і пишуться з великої літери: ''Суми, Орел, Земля, Урал''.
Іменники, що відповідають на питання хто?, об’єднуються в семантичну групу назв істот. Сюди належать: назви людей (хлопець, дядько, бабуся, дочка, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина, Микола, Олеся); назви тварин, птахів (ведмідь, лось, козуля, корова, вівця, Рябко, Мурчик, журавель, чапля, півень, індик, качка, синиця, снігур); назви міфологічних істот (лісовик, змій, відьма, русалка); назви померлих (мрець, покійник, небіжчик); назви карт, шахових фігур (валет, пішак) та ін.
Решта іменників відповідає на питання що? і становить групу назв неістот: земля, острів, будинок, думка, мрія, питання. До цієї групи належать також іменники, що позначають сукупності людей, тварин тощо: юрба, натовп, загін, армія; зграя, табун, рій.
Поділ іменників на ці дві групи має формальне вираження. В іменників – назв істот форми знахідного відмінка однини і множини чоловічого роду збігаються з формами родового відмінка, а неістот – із формами називного відмінка: бачу (кого?) брата, братів; шукаю (кого?) помічника, помічників; знаю (кого?) сусіда, сусідів; але бачу (що?) автомобіль, автомобілі; шукаю (що?) рукопис, рукописи; знаю (що?) вірш, вірші. Для іменників жіночого і середнього роду така диференціація характерна тільки у формі знахідного відмінка множини: бачу (кого?) сестер, каченят, але бачу (що?) картини, вікна.
Серед іменників виділяють назви загальні і власні. Узагальнене найменування ряду однорідних, однотипних предметів, істот, явищ є назвою загальною (корабель, підлога, письменник, сусідка, сніг, ожеледиця). Власні назви – це найменування одиничних предметів, істот чи явищ, виділених із однотипного ряду, або найменування чогось (чи когось), що (чи хто) є єдиним, неповторним. Наприклад: Олена, Іван, Суми, Україна, Стожари, Європа, «Всесвіт» (журнал) тощо. Власні назви завжди пишуться з великої літери.
Іменники поділяються й на інші семантико-граматичні групи, що залежить від особливостей їх лексичного значення. В основі такого поділу, як правило, лежить протиставлення за якоюсь ознакою (назви конкретні – абстрактні, одиничні – збірні, предметні – речовинні та ін.).
Іменники – назви предметів, явищ навколишньої дійсності, що пізнаються органами чуття людини, називаються конкретними: сніг, книга, гребінь, квітка, Сиваш.
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища, властивості, які не можна сприйняти органами чуття: читання, простота, сум, виховання. Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм: прикрість, убозтво, навчання, класицизм, героїзм. Абстрактні іменники вживаються переважно у формі однини.
Збірні іменники є назвами сукупності однакових чи подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле: братство, козацтво, гарбузиння, гайвороння, зілля, бадилля. Збірні іменники не мають форми множини.
Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину: тісто, молоко, залізо, кисень, папір, камінь, цемент. Речовинні іменники можуть мати форму тільки однини (азот, горох, бузина, срібло) чи множини (дріжджі, гроші).
=== Іменники зі значенням конкретності або абстрактності ===
Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними [[річ|речами]], [[властивість|властивостями]], [[дія (значення)|діями]], називаються '''конкретними'''. Це назви, які позначають реалії, що можна пізнати [[органи чуття|органами чуття]].
Слова, які позначають назви [[процес]]ів, [[ознака|ознак]], властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза [[зв'язок|зв'язком]] з ними, називаються '''абстрактними''' (від {{lang-la|abstraction}} — відтягнення, відвернення). Це іменники, які називають [[поняття]], що не мають реального втілення (хоч виникнення та існування їх неможливе без такої реальності), тобто вказують на [[стан]] ([[сон]], [[тиша]]), [[почуття]] ([[кохання]], [[ненависть]]), процес (хід, [[біг]]), [[якість]] (чорнота, ясність), риси [[характер]]у ([[доброта]], [[злоба]], [[вихованість]]), різні вияви [[інтелект]]уального рівня людини ([[знання]], [[розум]]), відносини між [[особа]]ми, [[народ]]ами ([[дружба]], [[мир]]), поняття [[етикет]]у ([[вітання]]), є [[наука|науковими]] та виробничими [[термін]]ами.
З поміж абстрактних іменників виділяються :
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30%|Абстрактні іменники
! |Приклади
|-----
| непохідні
| воля, сила, мрія, ідея
|-----
| похідні
| дружба, висота, багатство
|+
|}
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30%|З книжними суфіксами
! |Приклади
|-----
| -ість
| якість, щедрість, духовність
|-----
| -ств(о)
| суспільство, студентство
|-----
| -цтв(о)
| мистецтво, керівництво
|-----
| -зтв(о)
| боягузтво, убозтво
|-----
| -от(а)
| спільнота, гризота
|-----
| -нн(я)
| вміння, навчання
|-----
| -тт(я)
| почуття, сприйняття
|-----
| -изм
| ліризм, класицизм
|-----
| -ізм, -їзм
| героїзм, реалізм
|-----
| -ощ(і)
| пустощі, прикрощі
|+
|}
=== Іменники зі значенням збірності ===
Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються '''збірними'''. Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, [[рослина|рослин]], та ін.: ''молодь, дітвора, деканат, березняк, листя, коріння''. Вони не мають форми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають [[лічба|лічбі]]. Проте в них є [[рід (мовознавство)|рід]] і [[словозміна]]. Їх легко розрізняти за [[суфікс]]ами :
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30% |Суфікси
! |Приклади
|-----
| -ств(о)/-цтв(о)/:
| студентство, парубоцтво;
|-----
| -н(я):
| вороння, коріння;
|-----
| -инн(я)/-овинн(я)/:
| ластовиння. кукурудзиння
|-----
| -в(а):
| мушва, братва;
|-----
| -от(а):
| голота, кіннота;
|-----
| -ин(а)/-овин(а)/:
| озимина, городина;
|-----
| -ник/-няк/:
| чагарник, сосняк;
|-----
| -еч(а):
| стареча, малеча;
|-----
| -і(я):
| братія, адміністрація;
|-----
| -ик(а)/-ік(а)/:
| символіка, проблематика;
|-----
| -арій:
| розарій, гербарій;
|-----
| -іан(а):
| Франкіана.
|+
|}
Деякі збірні іменники утворилися без суфіксів: ''хмиз, юнь, молодь''.
До збірних не належать:
* іменники, що підлягають лічбі
* іменники, що мають форми однини і множини
Приклади: ''група, загін, рій, ліс, народ, полк, екіпаж'' та ін.
=== Іменники зі значенням речовинності ===
'''Речовинні іменники''' називають речовину.
[[Речовина]], як відомо, рахунку не підлягає, її можна лише [[вимірювання|виміряти]] і вже потім порахувати одиниці виміру. Тому, речовинні іменники вживаються лише в однині.
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30% |Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо:
! |Приклади
|-----
| вказують на різновиди, ґатунок
| мінеральні води, натуральні соки, ефірні спирти
|-----
| вказують на велику кількість
| Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю. (''[[Михайло Коцюбинський]]'').
|+
|}
== Морфологічні ознаки іменника ==
Більшість іменників української мови змінюється за [[число (мовознавство)|числом]], належать до одного з трьох [[рід (мовознавство)|родів]] і змінюються за [[відмінок|відмінками]]. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 [[відміна|відміни]].
=== Число ===
Більшість українських іменників мають як [[однина|однину]] так і [[множина (мовознавство)|множину]]: ''дівчина — дівчата, книга — книги, село - села''.
Окрему групу іменників складають такі, що мають лише однину (singularia tantum): ''Україна, щастя, гордість''.
Іменники, які мають тільки множину утворюють групу pluralia tantum: ''Карпати, штани, ножиці''.
В діалектах української мови та в архаїчній мові збереглася [[двоїна]]: ''руці, нозі''.
=== [[Категорія роду іменників|Рід]] ===
В українській мові всі іменники, що мають однину, належать до одного з чотирьох [[Категорія роду іменників|родів]]: [[чоловічий|чоловічого]], [[жіночий рід|жіночого]], [[середній рід|середнього]] або [[спільний рід|спільного]].Рід іменника не змінюється на відміну від роду інших частин мови: [[прикметник]]ів, [[займенник]]ів, [[числівник]]ів.
=== Відмінок ===
В українській мові іменник має сім [[відмінок|відмінків]]. Відмінювання іменників служить для встановлення функції іменника в реченні й здійснюється за допомогою зміни [[закінчення|закінчень]] та [[прийменник]]ів. Відмінювання характерне також для інших [[флексичні мови|флексичних мов]], хоча кількість відмінків у різних мовах може бути різною.
=== Відміна ===
В українській мові всі іменники належать до однієї з чотирьох [[відміна|відмін]] — груп іменників із спільними правилами утворення відмінків.
== Синтаксичні функції іменника ==
У [[речення|реченні]] іменник може виконувати функції [[підмет]]а, [[додаток (мовознавство)|додатка]], іменної частини [[присудок|присудка]], неузгодженого [[означення (мовознавство)|означення]] та [[обставина|обставини]].
{| align="center" class="standard" width = 90%
|+
! width = 30%|Функція
! |Приклад
|-----
| Підмет
| Споконвіку Прометея там '''орел''' карає...
|-----
| Додаток
| Споконвіку '''Прометея''' там орел карає...
|-----
| Іменна частина присудка
| Я — '''син''' народу, що вгору йде...
|-----
| Неузгоджене означення
| Я — син '''народу''', що вгору йде...
|-----
| Обставина
| ... а попід '''горою''' козаки йдуть.
|+
|}
== Див. також ==
{{Wiktionary|іменник}}
* [[Правопис]]
{{Портал|Українська мова}}
{{Українська мова}}
{{Частини мови}}
{{Ling-stub}}
{{Без джерел|дата=грудень 2011}}
[[Категорія:Частини мови]]
[[Категорія:Самостійні частини мови]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
|
