Францішек Ксаверій Браницький: відмінності між версіями

| діти = Софія Браницька; [[Воронцова Єлизавета Ксаверівна|Єлисавета Браницька]]; Катерина (Катажина) Браницька; Олександр Браницький (помер у молодості <ref>''Юхименко П.І.'' та автор.авторський колектив. Біла Церква: шлях крізь віки. - Біла Церква: Буква, 1994.-— С.308.</ref> ); Владислав ГригорійҐжеґож (ҐжеґошГригорій) Браницький.

'''Францішек Ксаверій Браницький''' ({{lang-pl|Franciszek Ksawery Branicki}}, {{lang-ru|Ксаверий Петрович Браницкий}}) ( {{н}} прибл. 1730&nbsp;— {{†}} 1819)&nbsp;— польський державний діяч, великий гетьман коронний польський, генерал від інфантерії російської служби. Син каштеляна брацлавського Пйотра, онук Юзефа — каштеляна[[каштелян]]а [[галич|галицького,]].

Походив із старовинного польського роду [[Браницькі|родуБраніцьких]] Браницьких гербі[[герб]]у [[Корчак]]; його батько залишив синові дуже великі статки, які, проте, майже повністю було розтрачено сином в молоді роки.

Коли статок Браницького вичерпався, він хотів їхати до [[Париж]]у і знову шукати щастя при французькому дворі, але герцогові Карлу вдалося виклопотати для нього місце при посольстві в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], де в той час польським послом був [[Станіслав Август Понятовський|Станіслав Понятовський]], майбутній польський король. З того часу Браницький, завдяки сильному заступництву [[Станіслав Август Понятовський|Понятовського]], став швидко підвищуватися на посадах: 18 лютого [[1757]] р. був призначений [[полковник|полковником]], а в [[1762]] році&nbsp;— [[генерал-ад'ютант|генерал-ад'ютантом]] короля. В цей же час Браницький встиг здобути прихильність російської великої княгині [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерини Олексіївни]], що згодом мало сильний вплив на всю його долю.

У [[1764]] році [[Станіслав Август Понятовський|Станіслав Понятовський]], завдяки заступництву російського двору, був обраний польським королем, і на Браницького посипалися нагороди та відзнаки: 6 грудня [[1764]] він отримав звання першого королівського [[генерал-ад'ютант|генерал-ад'ютанта]], на наступний день був назначений в генерал-лейтенанти коронних військ; 21 грудня був назначений підстольєм королівства, а 28 отримав багате староство Перемиське; під час коронації сейму він отримав високе звання генерала литовської артилерії, а в лютому [[1765]] відправлений у [[Берлін]] з повідомленням про коронацію [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава-Авг]]уста; в травні того ж року БраницькийБраніцький був нагороджений [[Орден Святого Станіслава|орденом св. Станіслава]], в грудні&nbsp;— [[Орден Білого Орла|Білого Орла]], нарешті, в травні [[1766]] р. був призначений ловчим королівства.

Браницький ревно служив королю, підтримував його у розриві з [[Чарторийський Адам|Адамом Чарторийським]] і намагався протидіяти тій партії, яка намагалася скинути його. В цей же час він явно почав схилятися на бік Росії і, беручи участь у сеймі [[1767]]-[[1768|68]] ррр.., Був членом делегації, що затвердила 19 листопада [[1767]] договір з Росією про права дисидентів.

У [[1768]] році коронний гетьман отримує у довічне володіння Любомльське староство вяк якості подарункуподарунjк за врятоване на сеймовому засіданні [[1762]] року життя майбутнього короля Польщі [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава Августа Понятовського]]. У [[1782]] році воно приносило йому 26470 польських злотихзoлотих річного прибутку. У [[Любомль|Любомлі]] Францішек Ксаверій у тому [[1782]] році будує власний палац-резиденцію&nbsp;— [[Палац Браницьких (Любомль)|Любомльський палац Браницьких]].