Станіслав Хоментовський: відмінності між версіями

Народився у В(Л)аську в сім'ї тодішнього [[ловчий|ловчого]] [[сандомир]]ського [[Марцін Хомевтовський|Марціна Хоментовського]] та його дружини — воєводички [[сєрадз]]ької Анни Вєржбовскої. 1696 року після князя [[Домінік Миколай Радзивілл|Домініка Радзивілла]] став старостою гродовим [[радом]]ським, 1705 року зволеньським, 1706 року, після смерти батька, став [[Дрогобицькі старости|старостою дрогобицьким]]; також був старостою [[долина (місто)|долинським]], злоторийським. До кінця життя був вірним королю Авґусту ІІ Сильному. Мав певні симпатії до шведів, але після спалення ними частини його маєтків затято з ними воював. Відставка (абдикація) короля Авґуста ІІ стала ударом, тому, як і Сєнявські, Денгофи, Шанявські, Шембеки та інші прихильники Саса, перейшов під опіку царя Пєтра І. Як делегат від львівського з'їзду стояв перед царем у Жовкві 28 лютого 1708 року. Під час виконання обов'язків гетьмана [[Адам Миколай Сенявський|Адама Миколая Сенявського]] на неспокійному турецькому кордоні зумів у травні 1711 року в [[Яворів|Яворові]] переконати царські війська не йти на турків; турків (у [[Язловець|Язловці]], за дорученням ради яворівської) переконав, що вся Річ Посполита стоїть за Авґустом ІІ. Восени 1711 року був послом до Стамбулу, у квітні 1712 року на сеймі став великим послом (надзвичайним). «Персона ґрата» в Московії з 1704–1707 років. В грудні 1719 року був на перемовинах у Петербурзі. 1724 року в суді надзвичайному вимагав строгого покарання торуньчиків. 1725 року був маршалком Радомського трибуналу. 24 грудня 1725 року став маршалком великим коронним. 11 жовтня 1726 року став [[польний гетьман коронний|гетьманом польним коронним]], хотів стати (виторгувати у [[Стефан Потоцький (референдар)|Стефана Потоцького]]) воєводою мазовецьким. 29 серпня 1728 року, передчуваючи смерть, письмово прохав короля про опіку над родичами. Помер 31 серпня 1728 року в [[Дрогобич]]і, був похований у [[костел єзуїтів (Самбір)|костелі єзуїтів]] [[Самбір|Самбора]]. Його багата вдова повторно вийшла заміж за старосту ясельського Адама Тарв(л)а. Був типовим [[епігон]]ом часів Собєського.