Другий з'їзд монархів у Вишеграді: відмінності між версіями

| style="text-align:left" | '''Країни-учасниці:''' || [[Файл:Alex K Kingdom of Hungary2.svg|20px]] [[Угорське королівство]]<br />[[Файл:Znak českého království.png|20px]] [[Королівство Богемія]]<br />[[Файл:Coat of Arms of the Polish Crown.svg|20px]] [[Королівство Польське]]<br />[[Файл:Alex K Halych-Volhynia.svg|20px]] [[Королівство Руське]]

'''Другий з'їзд монархів у Вишеграді''' &nbsp;— спільна зустріч правителів [[Угорське королівство|Угорщини]], [[Королівство Польське|Польщі]], [[Королівство Богемія|Чехії]] та [[Королівство Руське|Малої Русі]], яка відбулася влітку [[1338]] &nbsp;р. Це була друга вишеградська зустріч представників Угорщини, Чехії та Польщі ([[Перший з'їзд монархів у Вишеграді|перша]] відбулася в [[листопад|листопаді]]і [[1335]] &nbsp;р.).

З числа учасників так званого "«вишергадського трикутника"», представленого правителями Угорщини, Чехії та Польщі, особисто не з'явився король чеський [[Іоанн Люксембурзький|Іоанн I Люксембурзький]], якого репрезентував син &nbsp;— маркграф Моравії [[Карл IV (імператор Священної Римської імперії)|Карл V]]. Згадується також приїзд до угорського короля деякого руського князя Лотка (Lothka)<ref>Дубницька хронїка у Floriani Hungariae fontes domestici III c. 128, Туровц гл. 98</ref>, якого дослідники ідентифікують або як галицько-володимирського короля [[Юрій II Болеслав|Юрія II Болеслава]]<ref>М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. Стор. 7.</ref>, як одного із галицьких бояр<ref> Шараневич И. История Галицко-Володимирской Руси от найдавнейших времен до року 1453. –&nbsp;— Львов, 1863. –&nbsp;— С. 150.</ref><ref>Zakrzewski S. Wpiyw sprawy ruskiej na pacstwo polskie w XIV wieku~// Przeglad Historyczny. –&nbsp;— T. 23. –&nbsp;— 1922. –&nbsp;— S. 99.</ref> або як Володислава Земовитовича Куявського<ref>Кордуба М. Болеслав-Юрій II. Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави з нагоди 600-ліття його смерти. –&nbsp;— Львів, 1940. –&nbsp;— С. 19–2019-20.</ref>. Є і інші варіанти його ідентифікації, зокрема як внука короля [[Юрій Львович|Юрія I]] &nbsp;— [[Володимир Львович|Володимира]], останнього представника [[Рюриковичі|Рюриковичів]]в у [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинському князівстві]]<ref>О.Мазур «Лотка, князь руський, прибув до Вишеграда»: гіпотетична ідентифікація особи. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць / 2003. -&nbsp;— Вип. VII</ref>.

Головними наслідками з'їзду стала відмова на користь королівства Чехії претензій польского короля [[Казимир III Великий|Казимира III]] на [[Сілезія|сілезькі князівства]] і [[Плоцьк (Польща)|Плоцьк]], обіцянка Іоанна I Люксембурзького не буде підтримувати [[Тевтонський орден]] на визначеному [[Бенедикт XII|папою]] суді з приводу територіальних суперечок між [[Королівство Польське|Королівством Польським]] та Тевтонським орденом, а також надання принцові угорському [[Людвік I Великий|Людвікові]] спадкових прав на Польщу в разі бездітної смерті Казимира III<ref>Chronicon Budense c. 254, Дубницька хронїка Hist. Hung. scr. III c. 129, Турову II гл. 98</ref><ref>Янко з Чарнкова &nbsp;— Monum. Pol. hist. II c. 637-8.</ref>. Ідучи на такі поступки Угорщині Казимир ймовірно вважав, що [[Анжуйська династія|Анжу]] не обіймуть польського трону, оскільки він мав ледве 28 років. Незабаром після цього відбувся [[Варшавський процес (1339)|судовий процес]] проти Ордену у Варшаві (на нейтральній території); вирок велів хрестоносцям повернути всі захоплені у Польщі землі та оплатити відшкодування. Після апеляції ордена папа призупинив виконання цього вироку.

В польській історіографії деколи висловлюється припущення, що у випадку участі у з'їзді руського короля Юрія II, він міг передати спадкові права на свої землі польському королю Казимиру<ref>Abraham W. Powstanie organizacyi kościoła łacińskiego na Rusi. –&nbsp;— T. 1. –&nbsp;— Lwyw, 1904. –&nbsp;— S. 206</ref><ref>http://www.muzhp.pl/kalendarium/1468/ii-zjazd-wyszehradzki-1339-7-9.html</ref>. Однак таке твердженя немає відповідної доказової бази, а можливість подібної угоди виглядає малоймовірною через ворожі стосунки, що складись на той момент між двома правителями. [[Михайло Грушевський]] вважає, що ймовірна участь короля Юрія II у з'їзді навпаки мала на меті випередити невигідні для свого князівства домовленості між угорським та польським королями<ref>М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. Стор. 7</ref>. Імовірність таких домовленостей підтверджується поведінкою обидвох королів у [[1340]] році, коли після смерті Юрія II вони організували спільний похід на Русь, в ході якого польським королем було пограбовано міста [[Перемишль]] та [[Львів]].