Бреттон-Вудська система: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 10:
* у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом — долар США. Долар декларативно прирівнювався до золота в ролі еталона цінності валюти.
* резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото таким чином:
** долар США могли обмінювати центральні банки та урядові установи інших країн у [[Казначейство США|Скарбниці США]] за офіційно встановленим 1934 року співвідношенням (35 доларів за 1 тройську унцію, тобто 31.
** долар США могли обмінювати центральні банки, урядові установи та приватні особи з метою [[тезаврація|тезаврації]] на ринках золота (передусім Лондонському). Ціна золота на ринках складалася на базі офіційної (до 1968 року вона майже не відхилялася від останньої);
* прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з [[МВФ]] валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США. Ці паритети були стабільними, їх зміна могла відбуватися тільки з санкції МВФ і за певних умов, що на практиці траплялося дуже рідко;
* ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових [[Золотий паритет|паритетів]] цих валют більш як на +0,75%. У разі значних відхилень національні банки зобов'язувались засобом
До [[1971|1971-го]] МВФ успішно досягнув своєї мети за допомогою, по-перше, твердих валютних курсів, по-друге, вільній оборотності (конвертованості) валют, і по-третє, за допомогою багатосторонніх кредитів.
| |||