Кавазашвілі Анзор Амберкович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 37:
| збірна-поновлення =
}}
'''Анзор Амберкович Кавазашвілі''' ({{lang-ru|Анзор Амберкович Кавазашвили}}, {{lang-ka|ანზორ კავაზაშვილი}}, {{н}} [[19 липня]] [[1940]], [[Батумі]]) — радянський [[футбол]]іст, що грав на позиції [[Воротар (футбол)|воротаря]]. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Один із найкращих голкіперів в історії радянського футболу.
== Клубна кар'єра ==
Вихованець батумського футболу. В 157 році отримав запрошення захищати кольори тбіліського [[Динамо (Тбілісі)|«Динамо»]]. Протягом трьох сезонів був дублером Сергія Котрікадзе, в чемпіонаті СРСР провів п'ять матчів. !960 року був основним голкіпером [[Зеніт (Санкт-Петербург)|«Зеніту»]]. Брав участь у всих лігових матчах ленінградської команди.
Своєю грою за останню команду привернув увагу старшого тренера діючого чемпіона — [[Маслов Віктор Олександрович|Віктора Маслова]]. 60-ті роки були найкращим періодом в історії [[Торпедо (Москва)|«Торпедо»]]. Команда була одним із лідерів радянського футболу, вїї складівиступали знані майстри шкіряного м'яча: [[Шустиков Віктор Михайлович|Віктор Шустиков]], [[Воронін Валерій Іванович|Валерій Воронін]], [[Іванов Валентин Козьмич|Валентин Іванов]] і [[Стрєльцов Едуард Анатолійович|Едуард Стрельцов]]. Перші два роки здебільшого заліковував травми, ніж виступав на футбольних полях. Ситуація змінилася в 1963 році — його конкурента по позиції призвали до лав Радянської Армії, а Кавазашвілі став основним голкіпером клубу на наступні шість років.
В чемпіонаті 1964 «торпедівці» набрали однакову кількість очок з тбіліським «Динамо», але поступилися останнім у додатковому матчі за перше місце. Наступного року, в напруженній боротьбі з київським «Динамо», здобули золоті нагороди першості СРСР. У фіналі кубку СРСР 1968, з мінімальним рахунком, перемогли ташкенський «Пахтакор».
Перед початком сезону-69 Анзор Кавазашвілі вирішив продовжити ігрову кар'єру в [[Спартак (футбольний клуб, Москва)|«Спартаку»]]. У першому сезоні «червоно-білі» перервали трирічну гегемонію київського «Динамо» в чемпіонатах СРСР. Наступного року здобули бронзу національної ліги. Напруженним видався фінал кубку 1971. У першому поєдинку була зафіксована нічия з СКА (Ростов-на-Дону). Наступного дня відбувся додатковий матч. Тренер «Спартака» [[Симонян Микита Павлович|Микита Симонян]] поставив у ворота замість Йонаса Баужи Анзора Казавашвілі. Останній звів нанівець всі намагання форвардів суперника, у підсумку — перемога московської команди.
Всього у вищій лізі провів 274 матча, у кубку СРСР — 30 поєдинків. Виходив на поле в усих матчах московських команд в європейських клубних турнірах (всього 15). Був учасником дебютної гри в кубку європейських чемпіонів — супротив міланського «Інтера». Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі першої ліги — [[Торпедо (Кутаїсі)|«Торпедо» (Кутаїсі)]], за який виступав протягом 1972 року (провів 31 матч).
== Виступи за збірну ==
У складі збірної був учасником [[Чемпіонат світу з футболу 1966|чемпіонату світу 1966 року]] в [[Англія|Англії]], [[Чемпіонат світу з футболу 1970|чемпіонату світу 1970 року]] у [[Мексика|Мексиці]], [[Чемпіонат Європи з футболу 1968|чемпіонату Європи 1968 року]] в [[Італія|Італії]].
Двічі визнавався найкращим воротарем країни (1965, 1967). Входить до почесного «Клубу Льва Яшина» — переліку радянських голкіперів, які змогли втримати свої ворота сухими в ста матчах вищого рівня.
== Кар'єра тренера ==
| |||