Галицький замок: відмінності між версіями

Галицький замок споруджено в середині [[XIV]] ст. Однак його попередника вперше згадують [[1114]] р. як укріплену [[цитадель]]. Археологи вважають, що спочатку це була дерев’яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (ХІІ–XIVXII–XIV ст.). Польський історик Є. Геленіуш у праці ''“Розмови про Польську Корону”'' розповідає: ''“Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції…”'' — а далі стверджує, що iзіз занепадом столиці, ''“один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста…”'' Про те, хто і коли знищив княжий дерев’яний замок точно невідомо. Знаємо тільки, що відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині XIV ст., після того, як [[Галичина]] і Західна [[Волинь]] відійшли до [[Польща|Польщі]]. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев’яно-земляного замку [[Казимир Великий|Казимирові Великому]], інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода — князь [[Любарт]] у 1350-1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця XIV до [[XV]] ст. він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад 1000 осіб. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.

1509 р. дерев'яний замок витримав облогу волохів під проводом [[господар]]я Молдавії [[Богдан III Сліпий|Богдана ІІІIII Сліпого]], наприкінці [[XVI]] ст. згорів. На його місці звели нерегулярний за планувальною конфігурацією, наближений до трикутника замок з пісковику та цегли. Він складався з 2-х частин, розміщених на 2-х терасах:

Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська під командуванням [[Бейлербей|бейлербея]] Дамаску Ібраґіма-паші на прізвисько «Шайтан» взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський, майже без бою віддала замок, який турки пограбували, вибухом висадили у повітря частину оборонних стін, веж. Згодом замок відбудували; через розбудову нового міста-фортеці Станиславова галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення, запустіла. Згідно з розпорядженням губернатора, 1767 р. частину вцілілих мурів розібрали, матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем до кінця [[ХХXX]] ст.