Ризький мир (1921): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Епілог: оновлення даних |
Latyna (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 5:
== Обставини початку переговорів ==
Польсько-радянські переговори розпочалися в серпні 1920 в Мінську, в ситуації, коли радянські війська загрожували незалежності Польщі. Польською делегації керував віце-міністр закордонних справ, Ян Домбський ({{lang-pl|Jan Dąbski}}), а радянською делегацією Карл Данішевський ({{lang-pl|Kārlis Daniševskis}}, {{lang-ru|Данишевский, Карл Юлий Христианович}}, {{lang-lv|Jūlijs Daniševskis}}).
Більшість складу групи (за виключенням Василевського і Страсбургера) належали до правого угрупування в польському політикумі, були противниками будівництва польсько-білорусько-литовської федерації й незалежності України. Вже на початку відповідних перемовин польська делегація визнала [[УСРР]] як сторону переговорів (радянська українська держава), вилучаючи одночасно визнання [[УНР]], з якою пов'язувала Польщу [[Варшавський договір 1920|союзницька угода]] з весни [[1920]] року. Виснажена війною Польща не могла вести подальшої боротьби, допомагаючи здобувати незалежність України, тим більш, що самі українці в своїй масі не підтримали договір, укладений [[Петлюра Симон Васильович|Петлюрою]] в 1920, а західні держави були противниками незалежності України.
Рядок 18:
== Позиція польської делегації ==
Ендеки, члени [[Народно-демократична партія Польщі|Народно-демократичної партії Польщі]] ({{lang-pl|Narodowa Demokracja}}), які домінували в складі делегації, були противниками концепції федералізму [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]], надаючи [[Преференція|преференцію]] безпосередньому входженню ([[Inkorporacja terytorium|інкорпорації]]) територій з змішаним етнічним населенням колишньої [[Річ Посполита|Речі Посполитої Обох Народів]] до складу відродженої [[Польська республіка (1918—1939)|польської держави]] згідно з засадами, сформульованими [[Роман Дмовський|Романом Дмовським]] на [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризькій мирній конференції]]. Політики Національної Демократії були переконані в тимчасовості урядів [[більшовик]]ів на землях колишньої царської Росії і можливості двосторонньої співпраці в майбутньому з відновленим урядом посткомуністичної Росії, направленій супроти Німеччини, спираючись на поділ земель Білорусі й України між Польщею і некомуністичною Росією. Було це здійснено з переконанням в
Ендеки твердили, що постання незалежної України доведе її рано чи пізно до союзу з [[Німеччина|Німеччиною]] і, за ревізіоністських прагнень населення на входження до складу незалежної України на землях [[Східна Галичина|Східної Галичини]] включно із [[Львів|Львовом]] і західної [[Волинь|Волині]], ревізії кордонів з Польщею. Однодумці концепції інкорпорації вважали також, що включення всієї, [[Православ'я|православної]] на сході [[Білорусь|Білорусі]] знищить плани (що вважалися ними цілком реальними) полонізації земель західної Білорусі. Одночасно на утворення федерації з [[Литва|Литвою]] і Білоруссю не хотіли в свою чергу погоджуватись, боячись «відступлення» державам — складовим частинам цієї федерації [[Вільнюс]]а і [[Гродно|Гродна]]. Найважливіші рішення глава делегації Ян Домбський прийняв, переступаючи переговорний мандат Міністерства закордонних справ Польщі, у жовтні 1920 в особистій розмові з главою радянської делегації Адольфом Йоффе у питанні визнання [[УСРР]] за сторону переговорів, без забезпечення паралельного місця в переговорах для [[УНР]], а також строку і лінії призупинення збройного протистояння. Фіксація на папері розмови Домбський-Йоффе фактично вирішила питання проведення польсько-радянської лінії кордону й способу політичної організації території Балтійсько-Чорноморського Перешийка (створенням радянських республік Білорусь і Україна).
|