Наукова експедиція: відмінності між версіями

Та все ж активну збирацьку й дослідницьку роботу з народознавства продовжували проводити викладачі та студенти вищих педагогічних закладів, учителі шкіл. Народознавчий матеріал для написання рефератів збирали в експедиціях 1920–1924 років слухачі Білоцерківських вищих педагогічних курсів. Досить плідно здійснювали пошуково-дослідницьку роботу такі окремі збирачі (деякі з них були вчителями), як І. І. Гурин, В. Ф. Мицик, М. Ф. Мицик, Д. Ю. Предславич, Н. А. Присяжнюк, О. І. Стеблянко, Г. Т. Танцюра, Н. А. Фісун та ін.

Так, Г. Т. Танцюра (1901–1962) — подвижник збирацької роботи, монографічного вивчення духовної культури рідного с. Зятківці Гайсинського району Вінницької області. Він виявив талановиту народну співачку Явдоху Зуїху, видання пісень якої стало помітною подією, внеском в історію української і світової фольклористики, зафіксував давні народні пісні від багатьох інших обдарованих носіїв із Зятківець та навколишніх сіл. Слід відзначити, що Гнат Трохимович з 1921 р. працював учителем у с. Зятківцях, пізніше — вихователем Гайсинського і Дашівського дитячих будинків, після закінчення у 1932 р. мовно-літературного факультету Вінницького інституту соціального виховання — учителем Клебанської середньої школи Тульчинського району, а з 1944 по 1951 рр. — викладачем мови та літератури Гайсинської середньої школи № 4. Г.Танцюра був учителем за покликанням, приділяв учням багато часу й поза уроками, запрошував їх до своєї оселі на бесіди про нашу минувшину. У 20-х рр. молодий учитель керував шкільним хором, випускав живу газету «Мітла» та стіннівку «Воля». Йому належить розробка методики записування фольклору, яку він використовував під час пошукової народознавчої діяльності з учнями в с. Клебані. Наслідком цієї роботи стала велика колекція фольклорних і етнографічних матеріалів. Г.Танцюра упродовж свого життя записав 5000 пісень; близько тисячі казок, легенд, переказів, усмішок та анекдотів; 1536 прислів'їв і приказок; 615 загадок; сотні замовлянь, голосінь, повір'їв і прикмет. Важливе місце у фольклористичному доробку Г.Танцюри належить записам від Явдохи Зуїхи. На їх основі вже після смерті збирача було видано книгу «Пісні Явдохи Зуїхи» (її аналіз див. в додатку Б.1). У рукописній спадщині фольклориста виділяється оригінальна праця «Весілля в с. Зятківцях», у якій він подає детальний опис весільного обряду села з іграми, піснями (їх 800), записом інструментальної музики (144 танці). 1998 р. цю працю було опубліковано. Основу науково-методичного видання Г.Танцюри «Записки збирача фольклору» (див. його аналіз у додатку Б.2) склала розроблена й апробована автором методика записування усної народної творчості.

У 40-60-х рр. експедиційну народознавчу роботу здійснювали викладачі та студенти багатьох педуніверситетів (Чернівецького, Одеського, Дніпропетровського, Ужгородського, Харківського та ін.) і педінститутів (Черкаського, Кіровоградського, Кам'янець-Подільського та ін.).

Така ж робота продовжувалася і в 70-90 рр. Улітку 1963 р. була проведена чергова експедиція академічної групи Харківського університету в українські поселення Воронезької області для збирання народної поетичної творчості та діалектологічних матеріалів. Експедиція здійснювалася під керівництвом досвідченого фольклориста і діалектолога — старшого викладача університету Г. Т. Солонської. 1970 р. було зроблено чимало записів у селах Ровенської, Тернопільської, Івано-Франківської, Вінницької областей студентами заочного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка (кер. — ст. викладач І. П. Пестонюк). Особливо цінними для науки стали наслідки практики студентів Ніжинського педінституту (кер. — к.філолог. н. Л.Коцюба), проведеної 1970 р. У 1973 р. студенти-філологи Харківського університету провели фольклорне обстеження с. Мартової неподалік від м. Чугуєва. Студенти філологічного факультету Кам'янець-Подільського педінституту щороку проходили навчальну практику в спеціально організованих експедиціях. Особливо плідною була їх фольклористична робота в таких населених пунктах Поділля, як Стара Ушиця, Теремці, Устя та ін. Під час експедиції 1979 р. їм вдалося розшукати чимало талановитих носіїв фольклору, записати від них автентичні твори. Протягом 1983–1987 рр. експедиційну роботу здійснювали студенти Львівського університету. За спеціально розробленою програмою вони фіксували фольклор давніх часів, народу мораль і етику, космологічні уявлення народу. Зокрема, виявили залишки давнього звичаю сватання дівчини до хлопця, записали чимало переказів про русалок, про русалчине весілля.

1989 р. Генеральна конференція ООН з питань освіти, науки та культури на своїй 25 сесії в Парижі прийняла рекомендацію для держав — членів ЮНЕСКО про збереження традиційної народної культури. Ця рекомендація зазначала, що необхідно заохочувати проведення досліджень з традиційно-побутової культури з тим, щоб: створити системи її виявлення та обліку (збирання, каталогізація, письмове фіксування), стимулювати розробку її стандартної типології. З метою охорони матеріальної і духовної культури народу перед державами — членами ЮНЕСКО серед багатьох завдань ставилися й такі: надавати перевагу таким способам репрезентації традиційних народних культур, які популяризують живі або колишні свідчення цих культур; здійснювати професійну підготовку фахівців по збиранню таких матеріалів. У рекомендації також наголошувалося на широкому розповсюдженні культурної спадщини, але при цьому слід уникати будь-якого спотворення її з метою збереження цілісності традицій. Отже, цей документ був, по суті, закликом до урядів усіх держав — членів ЮНЕСКО до невідкладних дій у справі збереження традиційної народної культури.

Зміст і завдання експедиційної народознавчої роботи

В умовах національного відродження, становлення державності в Україні використання експедиційної роботи у навчанні і вихованні підростаючого покоління є справою вкрай необхідною.