Відмінності між версіями «Тарнович Юліян Стефанович»

нема опису редагування
м
'''Тарнович Юліян''' (псевд. '''''Бескид''''') ([[2 січня]] [[1903]] — [[28 вересня]] [[1977]]), журналіст, публіцист, письменник і громадський діяч, народився у селі Ростайному на Західній [[Лемківщина|Лемківщині]] неподалік Дуклі, у родині парафіяльного священика. У 1908 р. Тарнович втрачає свого батька. В 1921 р. у Львові записується в Український підпільний університет і вчиться до 1924 року. Навчаючись у Львові, він стає членом [[Українська Військова Організація|Української Військової Організації]]. Після закінчення юридичного факультету у 1928 р. повертається в Тарнавку, одружується з селянською дівчиною Анною Лазенгою в сусідньому селі Синява біля Риманова, де будує хату з наміром займатися сільським господарством.
 
У [[1908]] р. Тарнович втрачає батька.
В 1928 р. почав дописувати до студентських підпільних видань, таких як «Неділя» і «Бескид». У 1929-1932 р. навчається у Торговельній академії у [[Львів|Львові]]. Уже в 1930 р. появляються на сторінках майже усіх українських часописів у Львові його нариси, новели, оповідання та статті переважно на економічні та господарські теми. В 1933 р. вступає на філософський факультет [[Львівський університет|Львівського університету]], де навчається до кінця 1935 р. В 1935 р. стає співробітником [[НТШ|Наукового товариства ім. Тараса Шевченка]].
 
В [[1921]] р. у Львові записується в Український підпільний університет і вчиться до [[1924]] року. Навчаючись у Львові, він стає членом [[Українська Військова Організація|Української Військової Організації]]. Після закінчення юридичного факультету у [[1928]] р. повертається в Тарнавку, одружується з селянською дівчиною Анною Лазенгою в сусідньому селі Синява біля Риманова, де будує хату з наміром займатися сільським господарством.
У 1934 р. старанням [[Лемки|Лемківської]] комісії при Товаристві «Просвіта» у видавництві «Українська преса» Івана Тиктора формується редакційна колегія часопису «Наш Лемко», Тарнович стає його редактором. «Нашому Лемкові» надає український патріотичний характер (на противагу видаваній у Криниці русофільській газеті «Лемко») і редагує його до вибуху війни у 1939 р. Одночасно засновує «Бібліотеку Лемківщини», в якій було надруковано сім його книжок. Писав тоді під псевдонімами: Юліан Бескид, Юрій Землян і Осип Журба. За переконання і активну патріотичну діяльність на Лемківщині його постійно переслідувала поліція, а згодом він був ув’язнений і тривалий час просидів у Березі Картузькій.
 
В [[1928]] р. почав дописувати до студентських підпільних видань, таких як «Неділя» і «Бескид». У [[1929]]-[[1932]] р. навчається у Торговельній академії у [[Львів|Львові]]. Уже в [[1930]] р. появляються на сторінках майже усіх українських часописів у Львові його нариси, новели, оповідання та статті переважно на економічні та господарські теми. В [[1933]] р. вступає на філософський факультет [[Львівський університет|Львівського університету]], де навчається до кінця [[1935]] р. В [[1935]] р. стає співробітником [[НТШ|Наукового товариства ім. Тараса Шевченка]].
У квітні 1940 р. Юліан Тарнович виїжджає до Кракова, там же редагує «Народну Бібліотеку», в якій було надруковано його дев’ять книжок про Лемківщину. Між ними «20 років неволі Лемківщини під польським ярмом» та «Матеріальна культура Лемківщини». Тут також почав редагувати тижневик «Краківські Вісті». В 1941 р. після вибуху німецько-радянської війни повертається до Львова, де редагує шість тижневиків: [[Рідна Земля (тижневик)|«Рідна Земля»]], «Станіславські Вісті», «Тернопільський Голос», «Воля Покуття», «Стрийський Голос» і «Голос Підкарпаття». Пише літературні нариси і новели для щоденника «Львівські Вісті».
 
У [[1934]] р. старанням [[Лемки|Лемківської]] комісії при Товаристві «Просвіта» у видавництві «Українська преса» Івана Тиктора формується редакційна колегія часопису «Наш Лемко», Тарнович стає його редактором. «Нашому Лемкові» надає український патріотичний характер (на противагу видаваній у Криниці русофільській газеті «Лемко») і редагує його до вибуху війни у [[1939]] р. Одночасно засновує «Бібліотеку Лемківщини», в якій було надруковано сім його книжок. Писав тоді під псевдонімами: Юліан Бескид, Юрій Землян і Осип Журба. За переконання і активну патріотичну діяльність на Лемківщині його постійно переслідувала поліція, а згодом він був ув’язнений і тривалий час просидів у Березі Картузькій.
У 1942-46 роках написав понад 500 літературних творів, з яких частина друкувалася німецькою мовою.
 
У квітні [[1940]] р. Юліан Тарнович виїжджає до Кракова, там же редагує «Народну Бібліотеку», в якій було надруковано його дев’ять книжок про Лемківщину. Між ними «20 років неволі Лемківщини під польським ярмом» та «Матеріальна культура Лемківщини». Тут також почав редагувати тижневик «Краківські Вісті». В 1941 р. після вибуху німецько-радянської війни повертається до Львова, де редагує шість тижневиків: [[Рідна Земля (тижневик)|«Рідна Земля»]], «Станіславські Вісті», «Тернопільський Голос», «Воля Покуття», «Стрийський Голос» і «Голос Підкарпаття». Пише літературні нариси і новели для щоденника «Львівські Вісті».
 
У [[1942]]-46[[1946]] роках написав понад 500 літературних творів, з яких частина друкувалася німецькою мовою.
 
За одну тільки книжку «Ілюстрована історія Лемківщини» йому місця на рідній землі вже не було. І він, залишаючи в Синяві родину, змушений був податися на еміграцію.
 
У [[1944]] р. Юліан Тарнович опиняється у [[Прага|Празі]], згодом у [[Відень|Відні]], [[Мюнхен|Мюнхені]] та [[Реґенсбурґ|Реґенсбурзі]], де в [[1946]] р. засновує часопис «Українське Слово» і розбудовує велику друкарню, в якій видано понад 350 тисяч аркушів українських літературних творів, а також друковано матеріали і підручники для українських шкіл та тисячі особистих документів.
 
У [[1948]] р. Тарнович переїжджає у [[Торонто]] в Канаді. Тут він у співпраці з владикою Борецьким починає видавати католицький часопис «Наша Мета» і редагує перший Шематизм Торонтонської єпархії. Редактор газети «Лемківщина» (1950 — 53-1953), [[Український Робітник|«Український Робітник»]] ([[1950 — 55]]-[[1955]]), віду [[1965 по ]]-[[1970]] рр. – «Лемківські Вісті», видавець і співредактор газети «Мета» (1960 — 70-1970-і pp.) та ін.
 
Видав ряд календарів: у [[1939]] р. - «Лемківський Календар», в [[1941]] р. – «Календар Українського Видавництва», у [[1947]] р. - «Календар Українського Слова». Від 1965 до 1970 р. зредагував і видав 5 календарів «Лемківських Вістей». Під його наглядом вийшла друком епохальна праця д-ра Пастернака «Археологія України», д-ра Тисовського «Життя в Пласті» та Л. Мосендза «Останний Пророк».
 
У [[1965]]-[[1970]] рр. зредагував і видав 5 календарів «Лемківських Вістей».
В 1964 р. видав великий альманах «У Христовім Винограднику» і «Чверть Століття на Владичному Престолі». Любив малювати і намалював олією біля трьохсот чудових лемківських церков, що зберігаються в музеї його імені в Торонто, яким опікується Максим Маслей.
 
Під його наглядом вийшла друком епохальна праця д-ра Пастернака «Археологія України», д-ра Тисовського «Життя в Пласті» та Л.Мосендза «Останний Пророк».
 
В [[1964]] р. видав великий альманах «У Христовім Винограднику» і «Чверть Століття на Владичному Престолі». Любив малювати і намалював олією біля трьохсот чудових лемківських церков, що зберігаються в музеї його імені в Торонто, яким опікується Максим Маслей.
 
==Праці==
* «На згарищах [[Закерзоння]]» (1954)
* оповідання з життя Лемківщини
 
{{TODO}}
 
===Література===
* [http://nslowo.free.ngo.pl/z_istoriji_kultury/j_tarnowycz_beskyd.htm Юліян Тарнович-Бескид // Наше слово № 20, 16 травня 2004 року]
 
[[Категорія:Stub]]
[[Категорія:Персоналії Та]]
[[Категорія:ЖурналістиУкраїнські журналісти]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Лемки]]
25 308

редагувань