Творчість: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 11:
В епоху Ренесансу навпаки, просякнута вірою у безмежні творчі можливості людини. Поступово «творчість» все більше усвідомлюється насамперед як художня творчість, виникає інтерес до постаті художника і самого акту творчості, все виразніше виступає і тенденція розглядати історію як продукт людської творчості. Польський поет Мачей Казімєж Сарбевський почав використовувати це слово щодо поезії. Проте тривалий час таке розуміння творчості наражалося на критику через тлумачення терміну як акту творення з нічого.
В епоху Просвітництва творчість пов'язується із здатністю людини до уявлення і розглядалася. Англійські емпіристи (Ф.Бекон, [[Гоббс|Т.Гоббс]], [[Локк|Дж. Локк]], [[Юм|Д.Юм]]) трактували творчість як певну комбінацію вже існуючих елементів, творчість таким чином була близька винахідництву. Завершена концепція творчості у 18 століття створюється [[Іммануїл Кант|І. Кантом]], що спеціально аналізує творчу діяльність у вченні про продуктивну здатність уяви, що виступає як сполучна ланка між розумом і почуттєвим досвідом. Вчення Канта було продовжено [[Фрідріх Вільгельм Шеллінг|Шеллінгом]]
В ідеалістичній філософії кінця 19- 20 століть творчість розглядається переважно у протилежності механічно-технічній діяльності. При цьому, якщо [[філософія життя]] протиставляє технічному раціоналізму творчий природний початок, то [[екзистенціалізм]] підкреслює духовно-особистісну природу Творчість У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана [[Бергсон|А. Бергсоном]] («[[Творча еволюція (Бергсон)|Творча еволюція]]», 1907): творчість як безперервне народження нового становить сутність життя. Уся дійсність розглядається філософом як «безперервний ріст і нескінченна творчість».<ref>[http://psylib.org.ua/books/bergs01/txt03.htm Анри Бергсон. Творческая эволюция. Глава ІІІ.]</ref> Найбільш адекватною формою існування вважають творчість і [[екзистенціалізм|екзистенціалісти]]. [[Бердяєв|М. Бердяєв]] («зміст творчості», 1916) розглядає творчість як «діло богоподібної свободи людини, розкриття в ньому образу Творця»<ref>http://www.vehi.net/berdyaev/tvorch/03.html Бердяев. Смысл творчества. Гл. ІІІ. Творчество и искупление.</ref>.
| |||