Вікіпедія

Покровський Андрій Георгійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 70:
 
== Розбудова українського флоту ==
Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] [[1917]] року на чорноморському флоті активізується український національно-визвольний рух. Проте, нерішуча військова політика [[Центральна Рада|Центральної Ради]], яка спиралася на соціалістичні гасла ліквідації регулярного війська, завдала флоту важкого удару. На кораблях посилюється більшовицька агітація. В умовах зростаючого безвладдя Покровський послідовно підтримував Чорноморський військовий український комітет. Як повідомляв мічман Г. Філєвський у квітні 1918 року своїм рапортом адміралу Колчаку, бригада лінійних кораблів Покровського єдина впродовж всіх трагічних подій на Чорноморському флоті зуміла зберегти свою бойову готовність.
 
Віце-адмірал Андрій Покровський став одним з тих адміралів, які активно підтримали процес українського державотворення. На кораблях його бригади активно діяли українські ради. А на щоглах лінійних кораблів восени 1917 року вже розвівалися українські жовто-блакитні прапори.
 
В листопаді — -грудні 1917 року віце-адмірал А. Покровський працював над організацією національного українського флоту і активно заперечував намагання Центральної Ради провести в життя ідею добровільної служби на флоті. Він справедливо вважав, що долю молодої держави мають вирішувати не політичні гасла, а сила зброї. У цьому питанні А. Покровський мав розуміння і підтримку військових міністрів УНР [[Олександр Жуковський|Олександра Жуковського]] і [[Олександр Греков|Олександра Грекова]], які разом з ним намагалися навести лад в організації флоту.
 
Виходячи з ситуації в Севастополі і в Криму, Покровський запропонував підпорядкувати військовому відомству УНР західну частину Чорноморського флоту, на яку вплив більшовиків був мінімальний.
 
Наказом по морському відомству [[27 березня]] 1918 року віце-адмірала А. Покровського призначають начальником охорони Південно-Західної частини Чорного моря з тимчасовим штабом в м. Одесі, а 24 квітня  — головним командиром всіх портів Чорного і Азовського морів.
 
Тим часом, [[29 квітня]] у Севастополі, за наказом контр-адмірала [[Михайло Саблін|Михайла Сабліна]] на кораблях Чорноморського флоту було піднято українські державні прапори. Здавалося, що питання флоту вирішене остаточно. Але провокаційна інформація, що до Севастополя наближаються одні лише німці, дозволила більшовикам вивести частину флоту до Новоросійська, де більшість кораблів за наказом В. Леніна була безславно затоплена.
Рядок 104:
Тим часом, у Чорне море увійшли кораблі Антанти. Гетьман вступив у переговори з Францією. Проте антигетьманське повстання, організоване Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою, плани співпраці України з Францією звело нанівець. Наприкінці листопада війська Антанти окупували південь України.
 
26 листопада 1918 року Андрія Покровського, на посаді міністра Морських справ, замінив [[Михайло Білинський]]. 14 грудня війська Директорії взяли Київ і гетьман Скоропадський разом зі своїм урядом подав у відставку.
 
Після відставки, розраховуючи на можливість спільної з генералом Денікіним боротьби з більшовиками, адмірал розпочав консультації з новопризначеним командувачем білогвардійським Чорноморським флотом адміралом Василем Каніним. Слідуючи в руслі пізньої політики гетьмана, він сподівався, що білий рух Росії допоможе Україні в її боротьбі.
 
У зв'язку із наступом Червоної армії на Крим, адмірал А. Покровський 13-14 листопада 1920 року разом з військами Врангеля емігрував із Севастополя у Стамбул.
 
21 листопада остаткирештки Чорноморського флоту були реорганізовані в [[Російська ескадра|Російську ескадру]]. Перебуваючи у Стамбулі, А. Покровський остаточно переконався у правоті Михайла Білинського, який його ще у Києві переконував у тому, що незалежна Україна в однаковій мірі неприйнятна як червоній, так і білій Росії.
 
Впевнившись, що політика всієї білої еміграції переслідує виключно цілі російської імперії, адмірал Покровський свої відношення з нею розірвав.
Рядок 134:
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Адмірали України]]
[[Категорія:Українські флотоводці]]
[[Категорія:Учасники Першої світової війни]]
[[Категорія:Вояки АрміїДіячі УНР]]
[[Категорія:УрядФлотоводці УНРУкраїнської Держави]]
[[Категорія:Народились 14 серпня]]
[[Категорія:Народились 1862]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Покровський_Андрій_Георгійович