Гештальтпсихологія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) |
Shynkar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 4:
''Постулат гештальтпсихології'' звучить так: первинними даними психології є цілісні структури (гештальти), що практично не виводяться з компонентів що їх утворюють. Гештальтам притаманні власні характеристики і закони, зокрема, «закон групування», «закон відношення» (фігура/фон).
'''Гешта́льт''' — це просторово-наочна форма предметів що сприймаються, чиї властивості неможливо зрозуміти шляхом сумування властивостей їх частин. Яскравим прикладом, за Келлером, є мелодія, що впізнавана навіть у випадку транспортування на інші елементи. Коли ми чуємо мелодію вдруге, то завдяки пам’яті впізнаємо її. Але якщо склад її елементів змінився, ми все одно впізнаємо мелодію як ту саму. Гештальтпсихологія з’явилася завдяки німецьким психологам [[Макс Вертгеймер|Максу Вертгеймеру]], [[Курт Коффка|Курту
'''Гешта́льт''' — це цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів. Це первинна індивідуальна властивість [[психіка|психіки]], що перебуває згідно з [[фізіологія|фізіологічними]] процесами [[мозок|мозку]] і зовнішнім світом.
|