|
Юрій Ляшенко прийшов у кіно з театру і назавжди зберіг любов до актора. Своєю роботою доводив, що головним у складній взаємодії багатьох чинників творення в кіно є актор. Юрій Ляшенко з винятковою майстерністю використовує можливості монтажу для розкриття контрапунктом сюжетних ліній і тем, які не закладені у діалогах та подієвому ланцюгу, а виявляються лише особливим розміщенням кадрів. І теорією (періодично виступає в пресі), і практикою він доводить, що сила мистецтва в психологічній складності і глибині образів, епізодів, сюжетів.
Як щоЯкщо в теорії від болісного сприйняття бід суспільства його думки бувають суперечливими, іноді епатажними, як наприклад, в статтях «Схаменіться, недолюди!» (журнал «Дніпро» № 7-8, 2006 р.) або «Ми не раби, раби не ми, ми — хами!» (газета «Слово Просвіти», 19-25 січня 2006 р.), то в практичних роботах домінують світлі ноти. Вже в перших самостійних роботах режисера-постановника, «Світ, який належить чоловікам» (1977 р.,к.м. ВДІК) та в телефільмі «День перший, день останній» (к/ст.. ім.. О.Довженка, 1978 р.), Ю. Л. показав, що своєю особливою інтонацією, яка поєднує і ніжність, і експресію, вміє впливати на глядацьку уяву, обмежуючись простим задумом. Завдяки пошукам духовної проблематики у фільмі «Мерседес» втікає від погоні" (к/ст. ім. О. Довженка, 1980 р.) і життєстверджуючій аурі фільму при трагічному фіналі розповідь про пригоди армійських розвідників набула філософського осмислення дилеми: життя — смерть. У фільмі «Записки Кирпатого Мефістофеля» (за однойменним романом В. Винниченка, режисер-постановник і автор сценарію) к/ст. ім. О.Довженка, 1994 р.) Ю. Л. з особливою силою показав вміння знаходити вихід з психологічних лабіринтів.
== Фільми ==
|
