Аналепсис: відмінності між версіями

{{пишу}}

 

В [[українська література|українській літературі]] на аналепсиси в різних текстових модифікаціях багата мала проза [[Ольга Кобилянська|Ольги Кобилянської]]. Наприклад, у [[новела|новелі]] «Аристократка» аналепсис виконує роль смислотворчого стрижня всього викладу: центральна дійова особа зображена через спогад, через деталізацію найбільш яскравих епізодів минулого, а вся значеннєва вага викладу сфокусована в погляді онука на окремі події молодості та зрілості померлої бабусі: {{text|«А вона поплескала його по голові і, усміхаючись, сказала: «Вгадай!»&nbsp;— Відтак він додумався до того. О, він додержить свою обіцянку. Вона станеться правдою. Такою правдою, як було правдою те, що подивляв її, що боролася до послідніх сил з суворістю життя, що був її внуком&nbsp;— і був сином пригнобленої нації»<ref>Кобилянська О. Твори: У 2 т. (Т. 1.)&nbsp;– К., 1983.&nbsp;— С. 332</ref>}}