Вербиця (Стрийський район): відмінності між версіями

За однією версією, моє рідне село Вербиця нарекли такою милозвучною назвою через те, що в ньому росте багато верб.

 

 

Верби – надто вологолюбиві рослини. Вербові прутики – надійний засіб пошуку джерел води. Народна мудрість це давно запримітила – де ростуть верби, там водні джерела чисті. Згадайте слова народної пісні:

Світоглядне значення поняття «верба» розкриває етимологія цього слова. Складається воно з двох слів «вер» i «ба». В давнину ці слова відповідно означали «всесвіт» i «матір». В українській мові подвійну матір, тобто матір матері й сьогодні називають «баба», «бабуля» «бабця» та іншими словами, похідними від подвоєння «ба». Слово має коріння у первісних культах Праматері світу. Й до сьогодні кам’яні культові зображення Праматері, що стояли на узвишшях могил по всій Україні, називають бабами.

 

 

В українській мові суфікс -иця вказує не лише на зменшувальне значення, його можна виділити і в таких словах: молодиця, гаківниця, винниця, болотниця, косовиця, полуниця, суниця, полотниця і т.д. Цей суфікс у зазначених словах вказує не на значення зменшувальності, а на місце знаходження (поміж верб, на болоті, поміж сосон та ін.).

 

 

З вербою пов’язані і українські прізвища: Верба, Вербицький, Вербилівський, Вербин, Вербинець, Верб’яний, Верблян, Вербовець і т.п. У козацький реєстрах зустрічаємо прізвища – прізвиська: Верба, Вербенко, Вербило, Вербота, Вербята, Лозинець, Лозинський, Лозицький і т.п.