Зюков Анатолій Матвійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
And1959 (обговорення | внесок) зображення, доповнення |
||
Рядок 34:
В 1918 році повернувся до Києва і почав працювати ординатором в терапевтичній університетській клініці. Учень [[академік]]а [[Яновський Феофіл Гаврилович|Ф. Г. Яновського]]. А.М. Зюков тривалий час працював в цій клініці над проблемою ниркової патології і став відомим завдяки своїм дослідженням ураження нирок при грипі під час лиховісної пандемії іспанки, яка в світі забрала життя приблизно 80 мільйонів людей.
В 1924 році А.М. Зюков - старший асистент у факультетській клініці під керівництвом Ф.Г.Яновського і дуже швидко отримав курс [[приват-доцент]]а з хвороб обміну речовин. У [[1927]] році захистив докторську [[дисертація|дисертацію]] на тему: «Обмен воды в организме», яка видана окремою [[монографія|монографією]], як цінний внесок в медичну науку. За рекомендації академіка Ф.Г. Яновського адміністрація [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]] призначає в [[1927]] році Анатолія Матвійовича на посаду завідувача "кафедри інфекційних недуг". Після смерті свого вчителя Ф.Г.Яновського А.М. Зюков одночасно з кафедрою інфекційних недуг завідував кафедрою фармакотерапії протягом 1928/29 учбового року. Учитель заповів своєму учню й половину своєї квартири.
[[Файл:Учень і вчитель (А.М. Зюков та Ф.Г. Яновський).jpg|міні|ліворуч|320пкс|Учень і вчитель: професор А.М. Зюков та академік Ф.Г. Яновський]]
У [[1927]]–[[1953]] роках —
А.М.Зюков мав великий досвід роботи лікаря загальної практики, отримав блискучу підготовку з внутрішніх хвороб, тому зі знанням справи забезпечував багатогранну діяльність інфекціоніста- науковця. В той час під його головуванням і за безпосередньої участі впроваджуються інноваційні для свого часу методи лікування інфекційних хвороб специфічними сироватками, бактеріофагами, запропонований науково обґрунтований спосіб лікування [[Скарлатина|скарлатини]], [[Дизентерія|дизентерії]] та [[Черевний тиф|черевного тифу]] з використанням донорської крові (гемотерапія). До речі, його учню Г.І. Хоменко за представлену на захист роботу “Лікування бацилярної дизентерії” Вчена рада присудила одразу ступінь доктора медичних наук минуючи кандидатський.
У 1939 році, задовго до відкриття серотипів вірусу [[Грип|грипу]] та інших збудників [[Застуда|ГРВІ]], А.М. Зюков опублікував обґрунтоване припущення про можливість існування різних вірусів, здатних спричинювати грип, та про наявність інших збудників, здатних спричинювати грипоподібні захворювання. Праці А.М.Зюкова в той період були присвячені лікуванню інфекційних хвороб, дослідженню шоку, грипу, краснухи, туберкульозу, застосуванню АЦС (антицитотоксична сироватка) у лікуванні інфекційних хвороб.
В період німецької окупації змушений був працювати в Києві в так званому медичному інституті «Полімедікум», до викладання в якому була залучена переважна більшість професорів та викладачів, які залишились в місті. В кінці грудня 1941 року А.М. Зюков з кафедри інфекційних хвороб перейшов на кафедру пропедевтики терапії.
Рядок 46 ⟶ 50:
Одразу після звільнення міста А.М.Зюков, як медичний експерт, входив до складу комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, очолюваної М.С. Хрущовим. Разом з відомими академіками П. Г. Тичиною, М.Т. Рильським, професорами Я. І. Півовонським, Ю. Ю. Крамаренко, Н. А. Шепелевським А. М. Зюков працював у Бабиному Яру, Дарниці, Сирецькому концтаборі та інших місцях масових поховань закатованих радянських громадян.
Високий авторитет А.М. Зюкова як вченого, клініциста та педагога виявився також в тому, що він був головою навчально-методичного комітету [[Київський медичний інститут|КМІ]], заступником голови епідеміологічної секції Вченої Ради НКОЗ України, заступником голови Київського філіалу спілки мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, був одним із засновників науково-дослідного інституту інфекційних хвороб МОЗ СРСР, який в перші повоєнні роки було створено в Києві. До речі, це був перший в країні інститут цього напрямку медицини. Анатолій Матвійович та співробітники кафедри інфекційних хвороб [[Київський медичний інститут|КМІ]] деякий час працювали за сумісництвом в цьому інституті. Так у 1949-1950 рр. А.М. Зюков був завідувачем ІІ клінічним відділенням, а з листопада 1950 року до кінця 1951 року виконував обов’язки заступника директора з наукової частини НДІ інфекційних хвороб, був науковим керівником відділів, що розробляли проблеми захворювань дихальних шляхів і черевного тифу.
Анатолій Матвійович був чудовим лектором, послухати його лекції дуже часто приходили співробітники інших кафедр, лікарі неінфекційного напрямку. Зовнішньо схожий завдяки своїм вусам на мушкетера Анатолій Матвійович і свою лекцію проголошував наче фехтуючи, завжди влучно в ціль.
Відомий невропатолог, професор [[Маньківський Микита Борисович|Микита Борисович Маньківський]] згадує: "... Пам'ятні лекції з інфекційних хвороб професора А.М.Зюкова. Такого блискучого лектора я, мабуть, ніколи більше не чув. Анатолій Матвійович доносив свої думки до слухачів без будь-яких ввідних, вступних зауважень, кожна лекція, по суті, була монографією, присвяченої тієї чи іншої патології чи іншому клінічному питанню, наприклад, імунітету".
Наприкінці 1953 року А.М.Зюков тяжко захворів і був змушений припинити читати лекції. [[13 грудня]] [[1953]] року внаслідок чергового інфаркту міокарду А.М. Зюкова не стало. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].
Рядок 53 ⟶ 60:
== Наукова діяльність ==
Автор 68 наукових праць, присвячених питанням патогенезу найбільш розповсюджених інфекційних хвороб і розробці методів патогенетичної терапії. Серед них:
* До питання про значення остуди нирки в етіології нирковиць // Українські медичні вісті. — 1925, № 1;
* Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — Київ, 1941(у співавтостві з [[Падалка Борис Якович|Б.Я. Падалкою]]);
* Главнейшие гельминтозы человека. — Київ, 1947;
* Инфекционные болезни: Учебник для средних медидинских работников. — 2-е изд. — 1947 та інші.
* «Кишкові інфекції». 1938, Київ;
* «Скарлатина», 1939, Київ;
* «Грип», 1939. Київ;
* «Паразитарні тифи», 1948, Київ;
Під його головуванням захищено 3 докторські та 20 кандидатських дисертацій.
== Джерела ==
| |||