Вікіпедія

Людовик XIII Справедливий: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
EmausBot (обговорення | внесок)
Боти
711 076 редагувань
м Перенесено 60 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q737533)
Немає опису редагування
Рядок 25:
 
== Ранні роки та початок правління ==
 
Народжений в Фонтенбло, Людовик XIII був найстаршою законною дитиною короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]]—першого короля з династії [[Бурбони|Бурбонів]] та [[Марія Медічі|Марії Медічі]]. Йому довелося зростати з позашлюбними дітьми свого батька, що йому не подобалося і залишило відбиток на його особистості. Відомості про дитячі роки дофіна збереглися найповніше в щоденнику його лікаря Еруара, які свідчать про досить розпусну атмосферу королівського двору.
 
Своїх незаконнонароджених братів і сестер він називав «фефе» і класифікував їх, як «суча порода». Породи йшли в такому порядку: «Спочатку моя, потім фефе Вандома, потім фефе Шевальє, за цим фефе Вернея і нарешті маленького Море. Цей останній для мене просто смішний…»<ref>Щоденник Еруара. Цит. по [http://lib.aldebaran.ru/author/shossinannogare_gi/shossinannogare_gi_povsednevnaya_zhizn_zhen_i_vozlyublennyh_francuzskih_korolei/ Ги Шоссинан-Ногаре. ''Повседневная жизнь жен и возлюбленных французских королей'']</ref><br />
В 1609&nbsp;р. він переїжджає до Лувра, де на вимогу батька має готуватися до ведення державних справ. Він отримує достатньо поверхневе виховання від свого наставника Жиля де Сувре. Людовик мало цікавиться латиною та письмом. Найбільше його приваблювали полювання та музика. Крім того він був чудовим вершником.
 
Він ставСтав королем в [[1610]]&nbsp;р. у віці восьми з половиною років, після вбивства Генріха IV Равальяком. Через те, що він ще не досяг [[повноліття]] [[регент]]ом стала його мати, яка мала правити поки королю не виповнилося б тринадцять років. Але через своє властолюбство Марія Медічі відмовлялася віддавати владу, тому Людовик XIII почав самостійно правити лише в п'ятнадцять років. Регентша відступила від політики [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] і вирішила заключити союз із [[Іспанія|Іспанією]], для чого було домовлено про шлюб короля з [[інфанта|інфантою]] [[Анна Австрійська|Анною Австрійською]], дочкою [[король|короля]] Іспанії [[Філіп ІІІ (король Іспанії)|Філіпа ІІІ Габсбурга]]. Шлюб був укладений 9 листопада [[1615]]&nbsp;р., але їхні сексуальні відносини не починалися приблизно до [[1619]]&nbsp;р. Цей шлюб викликав занепокоєння у [[дворянин|дворян]]-[[гугенот]]ів. Багато знатних гугенотів почали покидати двір і готуватися до громадянської війни, але королеві-регентші вдалося з ними домовитися. Після досягнення [[повноліття]] Людовик XIII підтвердив [[Нантський едикт]] та скликав [[Генеральні штати]], які, правда, не мали особливого значення. Цей період характеризується боротьбою [[аристократія|аристократичної]] [[опозиція|опозиції]] з посиленням [[абсолютизм]]у. Голова аристократів [[принц]] [[Генріх ІІ Конде]] був ув'язнений в [[Бастилія|Бастилії]] фаворитом [[Марія Медічі|Марії Медічі]] Кончіні, маршалом д'Анкром. Але [[24 квітня]] [[1617]]&nbsp;р. з відома короля Кончіні був застрелений і трохи пізніше королева Марія Медічі була зіслана в [[Блуа]].
 
== Самостійне правління ==
[[Файл:Louis XIII.jpg|thumb|left|300px|Людовик XIII, [[Рубенс, Пітер Пауль|Рубенс]]]]
 
Після того, як Людовик XIII почав самостійне правління в [[1617]]&nbsp;р. він знаходився під впливом свого фаворита та наставника герцога [[Шарль д'Альбер Люїнь|Люіня]], який був на 23 роки старшим за короля. Королева-мати в 1619&nbsp;р. тікає з Блуа і піднімає армію проти сина, але повстання було не досить вдалим. Король вирішує помиритися з матір'ю і відповідно до [[Ангулемський договір|Ангулемського договору]] від [[30 квітня]] [[1619]]&nbsp;р. вона отримує [[Шинон]] та [[Анжер]], але без права засідати в [[Королівська рада|Раді]]. Невдоволена своєю роллю [[Марія Медічі]] починає громадянську війну, яка закінчується її поразкою при Понт-де-Се в серпні 1620&nbsp;р., де король особисто командує своєю армією. Бажаючи все ж досягти примирення з матір'ю Людовик XIII дозволяє їй повернутися у Париж. Але вона ставить йому умову, що готова повернутися лише, якщо в Королівську раду буде введений її тодішній фаворит єпископ Люсонський [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]]. На що король погоджується.
 
[[Протестантизм|Протестанти]] під головуванням принца Конде, графа Суассонського та герцога Бульонського в цей час знову підняли повстання. Корль їде до По, столиці Наварри для того, щоб відновити католицьку віру, яка була заборонена протестантами вже пів-століття. Він починає військову кампанію в [[1621]]&nbsp;р. і захоплює Сен-Жан-д'Анжелі. Та через невдалі дії Люіня терпить поразку при Монтобані. Люінь помирає в тому ж році від скарлатини. Загалом Люінь був не дуже добрим державним діячем і викликав невдоволення тим, що за дуже короткий строк, користуючись дружбою короля накопичував багатства і титули.
 
Бажаючи більше уваги приділяти державним справам Людовик XIII, довіряється в управлінні міністру Ніколя Брулару де Сіллері та його синам. Але через свою некомпетентність вони швидко втрачають владу.
 
{{Французькі Бурбони}}
В [[1624]]&nbsp;р. король призначає [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]] першим міністром. Рішельє, який пізніше стає [[кардинал]]ом, зосереджує в своїх руках всі важелі управління [[королівство]]м. Діючи задля об'єднання держави та зміцнення влади короля він відбирає в [[1628]]&nbsp;р. у гугеноів їх останній форпост-[[Ла-Рошель]], а в [[1629]]&nbsp;р. своїх привілеїв були позбавлені протестанти Лангедока. Але за цим не було релігійних переслідувань. Король помилував всіх захисників Ла-Рошелі, що залишилися у живих, а релігійні свободи були підтверджені. Французький дім Неверів був закріплений в Мантуї, після [[Війна за мантунську спадщину|війни за мантуанську спадщину]] ([[1628]]-[[1631]]), що зміцнило вплив [[Франція|Франції]] в [[Італія|Італії]]. Завдяки дипломатичній політиці Рішельє Франція успішно захистила свої інтереси в [[Тридцятирічна війна|Тридцятирічній війні]], не допустивши перемоги іспанських та австрійських [[Габсбурги|Габсбургів]].
 
Рядок 50 ⟶ 51:
 
== Сімейне життя ==
 
Відносини між королем і [[Анна Австрійська|Анною Австрійською]] були довгий час досить прохолодними. Лише після 23 років шлюбу і чотирьох викиднів королева народила сина в [[1638]] році. Через велику кількість фаворитів (герцог де Люінь, маркіз де Торе, Барада, герцог де Сен-Сімон та маркіз де Сен-Мар) та холодність у відносинах з дружиною про Людовика XIII ходили поголоси, начебто він мав [[гомосексуалізм|гомосексуальні]] зв'язки, але це ні чим не підтверджується. Единим, хто це стверджував був Гедеон Теллеман де Рео, який був настроєний вороже до Людовика XIII. Останнім його фаворитом був набагато молодший [[Генрі Коіф’є де Руз, маркіз де Сен-Мар|маркіз де Сен-Мар]], який був страчений за звинуваченням у змові під час війни з Іспанією в [[1642]].
Крім того, відомо про двох його коханок - Марі де Отефор та Луїзу де Лафаєт. Але відносини з ними, скоріш за все мали платонічний характер.
Рядок 74:
[[Категорія:Королі Франції]]
[[Категорія:Бурбони]]
[[Категорія:ТридцятирічнаУчасники війнаТридцятирічної війни]]
[[Категорія:Релігійні війни]]
[[Категорія:Народились 1601]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Людовик_XIII_Справедливий