Польсько-московська війна (1609—1618): відмінності між версіями

Сподіваючись перемогти без особливих зусиль, поляки [[Смоленська оборона (1609 - 1611)|взяли в облогу Смоленськ]], в якому захищався воєвода Шеїн з 4-тис. гарнізоном, та закликали своїх одноплемінників з тушинського табору приєднатися до королівського війська. Цей заклик, як і саме вторгнення в Московське Царство королівського війська тушинські поляки спочатку сприйняли вороже, бо вважали, що зиск від перемоги над Московією має належати їм, але, зрештою, вирішили з'єднатися з пристати на пропозицію з'єднатися з королівським військом. Їх рішення викликаливикликало кризу в Тушинському таборі, іпісля якої самозванецьСамозванець втік до [[Калуга|Калуги]]. В Калузі до нього приєдналися козаки, татари і навіть частина поляків. Решта поляків на чолі з гетьманом Ружинським пішли в [[Волоколамськ]], попередньо спаливши Тушино. Окремо від основних сил діяв загін полковника [[Лісовський Олександр Юзеф|Лісовського]]: навесні 1610 року його загін легкої кавалерії почав похід до Ростова, 2 травня вийшов до Калязинського монастиря, далі до Твері, Торопця і вийшов до Великих Лук, потім рушив до Пскова, де влаштувався в фортеці Воронич.

Тушинські московити, опинившись у безвихідному становищі, запропонували покликати на царство сина Сигізмунда, польського королевича [[Владислав IV|Владислава]], якому на той час було 15 років, — за умови його хрещення в православну віру —, про що і було досягнуто угоди з Сигізмундом під Смоленськом.

На початку серпня Жолкевський підійшов до Москви на початку серпня і встав табором на захід від міста. [[17 серпня]] 1610 року між боярами і гетьманом Жолкевським був підписаний договір, і Москва присягла Владиславу, теж саме зробили і інші міста, а з Москви до короля під Смоленськ було направлено посольство на чолі з князем Василем Голіциним для вироблення умов воцаріння Владислава і мирного договору з Польщею. Московські бояри, побоюючись Самозванця, в ніч на [[21 вересня]] впустили поляків у Кремль. Шуйського було заарештовано. На вимогу короля для підтримки порядку в столиці до прибуття в Москву королевича Владислава Жолкевський у жовтні-листопаді ввів свої війська до Москви — без бою. Через кілька місяців, дізнавшись про намір Сигізмунда посісти московський престол замість Владислава і не підтримуючи цього рішення, Жолкевський відбув до Смоленська. На чолі московського гарнізону був залишений Олександр Гонсевський.

Відправлене до Сигізмунда посольство так і не зуміло ні про що домовитися і врешті-решт було заарештоване і поляки стали правити Московією по праву завойовників. Це призвело до того, що невдоволеними виявилися прибічники Шуйського, що посилали посольство, так і прибічники Лжедмитрія, які не отримали від завоювання свого зиску. У такій ситуації почався рух за вигнання поляків, що об'єднав колишніх ворогів — «тушинцевтушинців» і прихильників Шуйського.

[[1 вересня|1]]-[[3 вересня]] 1612 року при спробі деблокувати польсько-литовське військо, що виявилось оточеним в Москві відбулась [[Московська битва (1612)|Московська битва]] між військом гетьмана Ходкевича та московськими ополченцями. приХодкевич спробіне деблокуватизміг прорвати блокаду і був змушений відступити. На момент битви в Москві знаходилось 600 чоловік польського війська і починався голод. Більша частина польсько-литовськелитовського військо,московського щогарнізону виявилосьпокинула оточениммісто в Москвісередині літа<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Polen/XVII/1600-1620/Balyka/text.phtml?id=10815 Ходкевич''БОГДАН БАЛЫКА.'' ЗАПИСКИ О МОСКОВСКОЙ ОСАДЕ 1612 ГОДА] {{ref-ru}}</ref>. Інший свідок подій, не[[Мартин зважаючиБер]] стверджує, що на паритеттой момент в силах,Москві неперебувало змігвсього прорвати60 блокадучоловік івійська<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/rus10/Ber/frametext3.htm був''МАРТИН змушений відступитиБЕР.''