Вікіпедія

Едеське графство: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 28:
|flag_s4 =
|девіз =
|столиця = [[ЕдесаЕдесса]]
|мова = [[Вірменська мова|Вірменська]], [[Халдейська мова|халдейська]], [[латина]], [[Французька мова|французька]]
|площа =
Рядок 58:
|Дата1 =
|Рік1 = [[1098]]
|Етап2 = Падіння столиці графства – [[ЕдесаЕдесса|ЕдесиЕдесси]]
|Дата2 =
|Рік2 = [[1144]]
Рядок 96:
 
== Заснування ==
[[1098]] року [[Балдуїн I Єрусалимський|Балдуїн Булонський]] слідом за [[Танкред Тарентський|Танкредом Тарентським]] відокремився від армії хрестоносців, яка прямувала на південь до [[Антіохія|Антіохії]] та [[Єрусалим]]у, та пішов до [[Кілікія|Кілікії]], а звідти вирушив на схід до [[ЕдесаЕдесса|ЕдесиЕдесси]]. До появи у межиріччі Єфрату хрестоносців Балдуїна там існувало вірменське князівство Едеси, основою економіки якого була транзитна торгівля. Гійом Тірський писав, що в місті жили представники купецького стану двох народів «халдеїв» і вірменів.
 
В цілому 90-ті роки [[XI століття]] були найважчими для Едеського князівства, яке стало об'єктом боротьби володарів Антіохії, Алеппо, [[Хасанкейф|Хісн Кайфи]] та Самосати. Нестійкість зовнішньополітичного положення й відсутність сильної армії змушували ішханів шукати могутніх покровителів на стороні<ref name="Sovet" />. Вірменське населення первинно сприймало учасників хрестового походу якщо не в якості визволителів, то в ролі союзників, здатних протистояти [[сельджук]]ам<ref name="Sovet" />. Саме тому з появою у Приєвфратті Балдуїна Фландрського із 200 лицарів князь [[Торос Едеський]] під тиском дванадцяти вірменських ішханів Едеси запросив та всиновив його, тим самим погодившись на розділення з Балдуїном влади та прибутків<ref name="step">''В.&nbsp;П.&nbsp;Степаненко'' // Держава Філарета Варажнуні // Антична давнина й середньовіччя.&nbsp;— Свердловськ, 1975.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— С. 86-103 [http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/2278/1/adsv-12-08.pdf][http://www.peeep.us/bb3c6756 архів]</ref>.
Рядок 108:
== Історія ==
[[Файл:Baldwin of Boulogne entering Edessa in Feb 1098.JPG|thumb|right|180px|Вхід [[Балдуїн I Єрусалимський|Балдуїна]] до Едеси. Вірменське духовенство зустрічало його біля міських воріт]]
Зійшовши на престол Едеси під іменем Балдуїна II, Балдуїн де Бурк був втягнутий до конфліктів у Північній [[Сирія|Сирії]] та [[Мала Азія|Малій Азії]]. [[1103]] року він допомагав зібрати викуп за [[Боемунд I (князь Антіохії)|Боемунда I]], [[Князівство Антіохії|князя Антіохії]], якого утримували в полоні [[Данішменди]], а після того, як [[1104]] року ЕдесаЕдесса була атакована військами [[Мосул]]а, Балдуїн і Жослен потрапили у полон до [[сельджуки|сельджуків]] під час [[Битва при Харрані|битви при Харрані]]. Між 1104 та 1108 роками графство Едеське було приєднано до Антіохійського князівства. У той же час зі складу графства були виведені [[Кахраманмараш|Мараш]] і Дулук<ref name="ref">Степаненко В. П. // Рубеніди Кілікії та графи Едеси у першій половині XII&nbsp;ст. // Антична давнина й середньовіччя. Свердловськ, 1990. С. 151–159 [http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/2587/3/adsv-25-12.pdf] [http://www.peeep.us/816fc899 архів]</ref>. До звільнення бранців [[1108]] року регентом графства був брат Боемунда [[Танкред Тарентський]]. Звільнившись, Балдуїну довелось силою повертати собі законні володіння&nbsp;— зрештою Танкред відступив з Едеси, хоч заради цього Балдуїн був змушений тимчасово об'єднатись із деякими місцевими мусульманськими правителями.
 
[[1110]] року всі території на схід від Євфрату були завойовані [[Мавдуд]]ом, [[Список правителів Мосула|атабеком Мосула]]. І хоча сама ЕдесаЕдесса та інші добре укріплені міста вистояли під натиском мусульман, земля графства була «розграбована та знелюдніла»<ref>Матвій Едеський. Хронографія</ref>
 
У [[1116]]–[[1117]] роках за рахунок захоплення володінь вірменських князів територія графства значно збільшилась. У [[Васіл Тга|Васіла Тга]] було віднято Рабан, Кесун, Ромклу, Бехесні й. можливо, Хісн Мансур. З [[Пір (князівство)|Піру]] був вигнаний князь Абелгаріб Пахлавуні, володіння якого були анексовані. Вигнаний був і сподвижник та провідник хрестоносців у Малій Азії, князь Гуріса [[Баграт Камсаракан]]<ref name="ref" />.
Рядок 297:
{{Держави хрестоносців}}
 
{{DEFAULTSORT:ЕдесаЕдесса}}
[[Категорія:Держави хрестоносців]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Едеське_графство