Після проголошення королем [[Бозон (король Провансу)|Бозона]] в жовтні [[879]] року верхньобургундські графства опинились у складі [[Нижня Бургундія|Королівства Нижньої Бургундії]], але невдовзі вони перейшли до складу володінь короля [[Карл III Товстий|Карла III Товстого]]. Після скинення Карла у [[888]] році графства Верхньої Бургундії увійшли до складу утвореного королівства [[Верхня Бургундія|Верхньої Бургундії]].
У [[914]] році графом Варе й Портуа став [[Гуго ЧорныйЧорний]], син [[герцог Бургундії|герцога Бургундії]] [[РичардРічард (герцог Бургундії)|РичардаРічарда Заступника]]. Після смерті [[герцог Аквітанії|герцога Аквітанії]] [[Гільйом I Аквітанський|Гільйома I]] у [[919]] році він успадкував [[Ліон]]. До [[921]] року він став наймогутнішим графом у цьому регіоні (архграфом). Цьому сприяло те, що [[король Франції|королем Франції]] [[923]] року стає його брат [[Рауль I (король Франції)|Рауль]]. У [[927]] році Гуго розповсюдив свій вплив на [[графство Макон]] внаслідок припинення [[Овернський дім|Овернського дому]]. При цьому він спирався на віконта Макона Обрі (Альберіка).
Після смерті [[936]] року брата, короля Рауля, Гуго відмовився визнати королем [[ЛюдовікЛюдовик IV Заморський|ЛюдовікаЛюдовика IV]]. Він вирушив до своїх бургундських володінь, де спирався на своїх відданих васалів — [[Жильбер (герцог Бургундії)|Жильбера]], [[граф де Шалон|графа ШалонуШалона]] й Бона, [[Обрі I (граф де Макон)|Обрі I]], віконта Макону та його сина [[Лєто II (граф де Макон)|Лєто]], [[Роберт (віконт Діжона)|Роберта]], віконта [[Діжон]]а. У [[937]] році він відмовився скласти васальну присягу своїми володіннями [[король Бургундії|королю Бургундії]] [[Конрад I (король Бургундії)|Конраду]], оскільки той у цей час перебував у полоні у короля Німеччини [[Оттон I Великий|Оттона I]]. Того ж року до Бургундії вторглись [[угорці]], спустошивши Безансон. У [[938]] році Гуго був змушений підкоритись королю Людовіку, в результаті чого король Франції розповсюдив свій вплив на Верхню Бургундію, стаючи сюзереном [[Ліон]]а та [[Вьєнн]]а. У [[941]] році під тиском короля Оттона I Гуго був змушений примиритись із [[Гуго Великий|Гуго Великим]] та [[Герберт II де Вермандуа|Гербертом де Вермандуа]]. Але вже [[943]] року він знову вступив у конфлікт з Гуго Великим й був змушений поступитись тому половиною герцогства Бургундія. А в [[944]] році він розповсюдив свій вплив на Вьєнн, де у цей час правив його близький родич [[Карл-Костянтин (граф Вьєнна)|Карл-Костянтин]].
У цей час у графствах посилився вплив віконта Макона Обрі I (пом. бл. [[945]] року). Син [[Віконт Нарбонни|віконта Нарбонни]] [[Майєль (віконт Нарбонни)|Майєля]], Обрі отримав Макон завдяки одруженню з Толаною, спадкоємицею віконта [[Ракульф (віконт Макона)|Ракульфа]]. З благословення Гуго Чорного й короля Бургундії Конрада він поширив свій вплив на територію Салена, Понтарльє і Безансона. Його племінник Майєль був того часу абатом [[Клюні]]. Після смерті Обрі у [[945]] році його володіння були розділені між синами. [[Лєто II (граф де Макон)|Лєто II]] (бл. 910-965) став графом Макона й Безансона, а його брат Гумберт успадкував Сален. Вони обидва склали васальну присягу Гуго Чорному.
