Західне Франкське королівство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
|||
Рядок 8:
Після розподілу імперії Карла Великого багато з-поміж споконвічних земель франків відійшли до Лотаря та Людовика Німецького. Карлу Лисому дісталася колишня територія [[Галія|Галії]], де завойовники-франки становили незначну меншість населення (Виключенням було [[Фландрія (графство)|графство Фландрія]], де франків було майже стільки ж, скільки і корінних жителів). При цьому франки стали військовим прошарком, що перетворилася потім в стан феодалів. Основну масу населення становили [[гали]], також проживало деяка кількість нащадків [[римляни|римлян]]. На той час і ті, й інші розмовляли мовою [[Романські мови|романської групи]], близької до [[латина|латини]]. (Питання про ступінь близькості до латини кельтської мови - стародавньої початкової мови галів - залишається дискусійним.) Гало-романське населення становило селянство і більшу частину духовенства. Лише у Фландрії і [[Лотарингія|Лотарингії]] (частина якої з містом [[Верден]]ом з [[870]] року деякий час теж входила до складу королівства) більшість франків увійшло до складу селянства. Мова франків належала до [[германські мови|германської групи]], але вона не мала писемності. Грамотні франки писали латинською мовою. Християнство вони також сприйняли за посередництвом місцевого гало-романського населення. Все це сприяло тому, що вже до моменту розділу імперії основна маса галльських франків втратила рідну мову і перейшла на мову, яка в той час називали «романською», а тепер - [[давньофранцузька мова|давньофранцузькою]]. Фактично це була мова гало-романського населення, до якого увійшло на диво мало франкських слів. Лише вища аристократія знала всі три мови - латинську, франкську і «романську».
У латиномовному творі історика
=== Асиміляция галів та франків ===
Надалі асиміляція франків гало-романським населенням призвела до виникнення французької народності. Слово ''Français'' (французи) спочатку означало «франкські» (наприклад, ''les rois français'' - франкські королі, ''les tributaires français'' - франкські піддані (галли)). Потім французами стали називати всіх жителів області навколо
=== Зовнішні чинники ===
У королівстві йшов процес феодального роздроблення. Герцоги і графи стали лише номінально підкорялися королям, а нерідко й ворогували з ними. Королі зазвичай обиралися феодалами, причому не завжди обрані королі були з династії Каролінгів.
З IX-го століття почалися вторгнення [[Нормани|норманів]]. Вони плавали по Сені, Луарі та інших річках, брали данину з місцевого населення, грабували франкські міста, здійснювали походи на Париж. Іноді навіть королі були змушені платити данину норманам. За договором [[911]] року між норманським князем [[Ролон]]ом і західно-франкським королем [[Карл Простуватий|Карлом Простуватим]] було утворено графство [[Нормандія]] (незабаром воно стало герцогством). Завойовники-нормани утворили феодальний і купецький стан Нормандії і засвоїли мову гало-романського населення (склався так звана «нормандська»
Західно-франкські королі, як і східно-франкські (тобто німецькі), зазвичай титулували себе «король франків» (''rex Francorum'') або просто «король». Повні назви «rex Francorum Occidentalium» і «rex Francorum Orientalium» вони вживали, коли укладали договір між собою. У 962 році східно-франкський король [[Оттон I]] отримав титул «імператор франкський і римський», а в 967 році його син [[Оттон II]] був коронований просто як «імператор римський». Таким чином, титул «rex Francorum» залишився західно-франкським королям.
== Зв'язки між франкськими королівствами ==
| |||