Британія (провінція): відмінності між версіями

У ході [[Галльська війна|Галльської війни]] у 56 р. до н. е [[брити]] послали допомогу галльському племені венетів, які повстали проти римського панування. У наступному році Цезар переправляється до Британії, щоб покарати бриттів за їх допомогу венетам. Цезар відплив з 2 легіонами з Portus Itius (нині Булонь) вночі 26 серпня 55 року і на наступний ранок висадився на британському березі. Бритти, які намагались перешкодити його висадці, були відкинуті вглиб країни і не чинили більше особливого опору. Втім Цезар незабаром уклав з ними мирну угоду, на досить вигідних для них умовах і повернувся в Галію. Влітку наступного 54 року Цезар знову відправився до Британії. Залишивши невеликий загін для прикриття кораблів, Цезар з іншими силами пішов углиб країни. [[Кассівелаун]] ({{lang-la|Cassivelaunus}}), воєначальник бритів, разом з вождями інших кельтських племен, зокрема [[Цінгеторікс (вождь кантіаків)|Цінгеторіксом]], [[Луготорікс]]ом, [[Таксимагул|Таксимагулом]], намагався зупинити рух Цезаря, але був розбитий. Тоді він став просити миру. Цезар узяв з нього контрибуцію і повернувся на материк, не залишивши в Британії ніякогожодного гарнізону, тому що події в Галлії та Римі вимагали його присутності. Торговельні та дипломатичні зв'язки Британії та Риму тим часом зміцнювалися.

У43 43року імператор [[Клавдій]] вирішив обкласти даниною бриттівбритів. Він послав до Британії Авла Плавтія з 4 легіонами. Плавтій висадився в Британії, дійшов до північного берега Темзи, де став чекати прибуття імператора з рештою військом. Після прибуття імператора брити незабаром були розбиті і Клавдій повернувся до Риму, залишивши Плавтія для захисту знову підкорених володінь. У 43 році майбутній римський імператор [[Веспасіан]] в якості легата вступив в Уельсі в впертууперту боротьбу з [[Каратак|Каратаком]], що очолив плем'я силурів — переміг їх у 51 році до н.е. з військами губернатора Британії Осторія Скапули. Самого Каратака видала римлянам королева бригантів - [[Картімандуя]]. Десять років пізніше [[Боудікка]], цариця племені іценовіценів, що займав нинішні Норфолк і Саффолк, скориставшись відсутністю римського префекта Светонія Пауліна, який вів кампанію в Уельсі, повстала проти римлян. Светоній поспішив із заходу, дав бритам бій поблизу Лондона і розбив їх вщентущент, винищивши 70-80 тис. бритів. Після цього повстання зовсім припинилися; наступники Светонія стали триматися більш м'якої політики, і римська цивілізація швидко поширилася всією територією Бретанії.