Саламандра вогняна: відмінності між версіями

Західна межа [[ареал]]у захоплює територію [[Португалія|Португалії]], схід і північ [[Іспанія|Іспанії]], а також [[Франція|Францію]]. Північна межа ареалу доходить до півночі [[Німеччина|Німеччини]] та південній частині [[Польща|Польщі]]. Східна межа досягає території українських [[Карпати|Карпат]], [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]] та [[Іран|Ірану]]у. Є дані про невеликий популяції на сході [[Туреччина|Туреччини]].

Також ареал включає в себе території [[Греція|Греції]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Італія|Італії]], [[Албанія|Албанії]], [[Андорра|Андорри]], [[Австрія|Австрії]], [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Бельгія|Бельгії]], [[Боснія і Герцеґовина|Боснії і Герцеґовини]], [[Хорватія|Хорватії]], [[Чехія|Чехії]], [[Люксембург|Люксембургу]]у, [[Республіка Македонія|Македонії]], [[Сербія|Сербії]], [[Чорногорія|Чорногорії]]. Вид не зустрічається на [[Британські острови|Британських островах]].

Матеріали абсолютних обліків личинок саламандр у декількох ділянках Чернівецької та Івано-Франківської областей у 2003—20052003–2005 роках свідчать про невисоку чисельність тварин у цьому регіоні. Так в околицях селища Долішній Шепіт (Вижницький район Чернівецької області) середня чисельність личинок становить 8.2 особин на квадратний метр площі водойми. В Горганському заповіднику і Івано-Франківській області ці ж цифри становили 4.9 і 6.3 особин на квадратний метр.

В інших ділянках ареалу ([[Швейцарські Альпи]]) щільність тварин в одній з популяцій істотно вища (1116 ос./га) і 51% тварин тут представлено самцями, 40.,5% самицями і 5% молодими. Розміри індивідуальних ділянок у самців становлять 30 квадратних метрів, у самиць — 25. Разом з цим чисельність популяцій саламандр тут скорочується за рахунок зменшення виживання дорослих тварин. При цьому розрахунки свідчать, що чисельність цих амфібій може залежати від двох показників: виживання дорослих тварин та поповнення популяції особинами нових генерацій.

Найбільші хвостаті [[земноводні]] України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150&nbsp;— 250 &nbsp;мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози&nbsp;— [[паротиди]]. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті. Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальнийми (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні [[зуби]] мають вигляд двох S&nbsp;— подібних рядів. Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий. Статевий [[диморфізм]] виявляється у більш опуклій формі клоаки самців (виразніше виявляється у шлюбний період). Самиці дещо більші й відрізняються деякими пропорціями тіла. [[Личинки]], окрім розмірів, відрізняються від дорослих тварин зовнішніми [[зябра]]ми, наявністю на спинному боці й хвості шкіряної складки та темно-сірим забарвленням з невиразно розвиненими плямами (є також дрібні золотисті цяточки, що надають тілу золотистого відтінку).<br />

Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на [[нервова система|нервову систему]] і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза становить 1.2 &nbsp;мг на 1 &nbsp;кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов'язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією.<br />

Дані про [[Мінливість біологічна|мінливість]] забарвлення та візерунку плямистої саламандри в Україні обмежені, хоча виділення багатьох [[підвид]]ів у Західній Європі пов'язано саме з цими ознаками. Мінливість зовнішньоморфологічних (розмірних) ознак українських саламандр вивчена лише частково. Так, відомо, що самці прикарпатської вибірки відрізнялися більш вузькою головою й паротидами, а також дещо коротшим хвостом порівняно з тваринами із Закарпаття. Не виключено, що ці відміни пов'язані з міжпопуляційною мінливістю.

Саламандри характеризуються виразною прив'язаністю до одних і тих самих ділянок. Так близько 20% особин у [[Карпатський біосферний заповідник|Карпатському біосферному заповіднику]] були знайдені через рік у радіусі 20-25 &nbsp;м від точки мічення, а ще через 4 роки тут відзначені 10-15% від кількості мічених тварин.

Природні вороги саламандри&nbsp;— [[змії]] ([[звичайний вуж|звичайний]] та [[водяний вуж]]), птахи ([[рибалочка-водомороз]], [[пронурок]]), [[ссавці]] ([[кабан]]). Личинками саламандр можуть харчуватися багато видів водяних хребетних&nbsp;— [[риба|риби]], [[Великий тритон|тритони]], [[жаба|жаби]], а також личинки водяних жуків.

Через 5-10 місяців після запліднення самиця протягом 7-10 днів народжує у воду сформованих личинок або відкладає яйця з розвинутими личинками. Існують відмінності у розмірах новонароджених личинок: на високогір'ї їхня довжина становить близько 45 &nbsp;мм, на низькогір'ї&nbsp;— близько 30 &nbsp;мм. Одна самка народжує від 2 до 70 личинок (найчастіше 25-30).

До складу живлення дорослих саламандр входять різні види [[безхребетні|безхребетних]] (гусінь метеликів, [[двокрильцеві|двокрильців]], [[дощові черви]], рідше&nbsp;— [[павук]]и, [[жукТвердокрилі|жуки]]и тощо) та хребетних (личинки інших видів [[земноводні|земноводних]]). Порівняння раціонів наземних саламандр, [[Великий тритон|тритонів]]ів та безхвостих [[амфібії|амфібій]] свідчить про те, що за складом живлення саламандри стоять ближче до безхвостих амфібій, ніж до тритонів. У живленні личинок чимало видів [[реофільні безхребетні|реофільних безхребетних]]: [[бокоплавці]], личинки обиденок та двокрилих.

{{Шаблон:Земноводні України (посібник)}}