Син Ешмуназара I [[Табніт]] був фаворитом [[Ксеркс]]а. Сідонці з найкращого боку проявили себе під час маневрів, влаштованих «царем царів», і той зазви звичай вислуховував думку Табніта першою — зокрема й напередодні [[битва при Саламіні|Саламінської битви]]. Незважаючи на поразку Ксеркс не втратив довіри до сідонців і навіть відпустив їхні кораблі додому, аби зберегти як останній резерв.
[[Ешмуназар ІIII|Ешмуназар II (475 — 461 рр. до н. е.)]], нав відміну від батька та діда відмовився від статуса жерця, можливо тому, що вже не відчував загрози для своєї влади. Сідонці брали активну участь у бойових діях на боці персів, зокрема і при [[Еврімедонт]]і. Місто підтримало [[Артаксеркс I|Артаксеркса I]] і під час боротьби за зміцнення його влади всередині перської держави. На знак вдячності той передав сідонському царю [[Дор]], [[Яффа|Яффу]] і частину [[Шарон (рівнина)|Шаронської рівнини]]. Ще ніколи володіння Сідона не були такими великими. Все це дозволило місту вперше в історії перетворитися на виробника і навіть експортера сільськогосподарської продукції, і цим компенсувати втрати від згортання міжнародної торгівлі внаслідок тривалих [[греко-перські війни|греко-перських війн]]. Чималі доходи дозволили Ешмуназару II розпочати перебудову храму Ешмуна за перським зразком. Цю справу продовжив і його двоюрідний брат [[Бодаштарт]] (відомий також за іменем Ятонмілк, [[461 до н. е.|461]] — [[449 до н. е.|449 рр. до н. е.]])
