Новицький Ілля Федорович: відмінності між версіями

Коли і де розпочав свою службу, невідомо. [[Іван Самойлович]] у своєму універсалі називав Іллю «людиною, яка з юних літ присвятила себе військовій справі».

У березні 1669 р. після усунення від влади [[Іван Брюховецький|Івана Брюховецького]] новий [[гетьман]] [[Дем'ян Многогрішний]] подав на затвердження російському[[Московське царство|уряду урядовіМосковії]] [[Глухівські статті]], 23-й пункт яких постановляв: створити особливий полк [[Найманець|найманців]] (1000 чоловік), платити їм за службу гроші, визначити певне місце для постою. Основним же їхнім завданням буде «всякие шатости и измены», «всякие ссоркые и смутные слова» серед «пахотных мужиков, бутников, винокуров» підмічати і виявляти, а «буде где от кого шатости и измены, и ему, полковнику, тех своевольных унимать по своим правам». Власне кажучи, утворювався спеціальний полк з [[Поліція|поліцейськими]] повноваженнями. Недоброзичливий до Многогрішного і меткий на слово [[Літопис Самовидця|Самовидець]] не проминув поіронізувати: Демко Многогрішний, «жебы и его тое не споктало» (те саме, що Брюховецького) «собі гетьманства жичачій, назбирал компанії з [[Литвини|литви]], [[Ляхи|ляхов]] и иных немало, жебы оному зичливими были». Полковником новоствореного полку, а відтак, і першим на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]] компанійським полковником став Ілля Новицький. 1672р1672 р. полк було розформовано, і Новицький знову тимчасово стає на польську службу в містечко Димер комендантом.

І. Самойлович, перечекавши хисткий період обрання, перейшов до комплектації нових полків, як піхотних ([[Сердюк|сердюків]]), так і кінних ([[Компанійські полки|компанійців]]). Залишили на службі і Новицького, хоча комендантом Димера він іменується іще в листах за 1671 — 1673 pp. У січні 1674 р. архімандрит [[Ґізель Інокентій|Інокентій Гізель]] у своєму листі називає Новицького вже «охочекомонним полковником». Проте лише в 1676 р. Ілля Федорович дістає остаточне затвердження в посаді полковника від Самойловича. А тому сім'я його мешкає в Димері аж до вересня 1677 р. Тільки одержавши охоронну грамоту від гетьмана, Софія Новицька з сином [[Новицький Григорій Ілліч|Григорієм]] і донькою переїздять в містечко [[Короп (смт)|Короп]], а згодом в подароване полковнику за- службу село [[Нехаївка (Коропський район)|Нехаївку]].

Починаючи з 1674 і до 1697 р Новицький виконував найважливіші доручення гетьманів, командував полком, управляв своїм господарством, займався питаннями охорони кордонів від [[Кримські татари|татар]]. У сутичці з татарами в 1674 р. Ілля Федорович був тяжко поранений. Згодом він бере найдіяльнішу участь у відсічі турецько-татарських нападів (1677—1678), в [[Кримські походи|Кримських походах]] [[Голіцин Василь Васильович|В. В. Голіцина]] (1687, 1689), в нижньодніпровській кампанії (1695—1698), охороняє з полком українські рубежі від вторгнень татарських [[Чамбул|чамбулів]]. Він виявляє себе настільки тямущим керівником, що спеціальним універсалом гетьман [[Іван Мазепа]] призначає його в 1696 р. головним начальником усіх прикордонних міст і містечок, що мають спільні кордони з кримськими татарами. Стараннями Іллі Новицького та під його безпосереднім керівництвом була створена система охоронної і розвідувальної служби по [[Дніпро|Дніпру]] і [[Ворскла|Ворсклі]], спрямована проти турецько-татарських нападів на Лівобережну Україну.

У 1685 р. померла дружина Новицького Софія. Він одружився вдруге, ймовірно, на вдові [[Забіли]] Меланії. Від першого шлюбу Ілля мав сина Григорія, який вчився в [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянській академії]]. У 1696 р. Новицький одержав титул [[Значковий товариш|«значкового військового товариша»]] і незабаром пішов у відставку. В листі І. Мазепи до царя від 20 липня 1697 p. Новицький згаданий уже як «бывший полковник охотницкий» Полк свій він передав сину Григорію, який віднині іменується полковником комонним. У відставці Ілля живе в своїй маєтності Нехаївці, займається господарством, вихованням дітей. У 1702 р. він ще згадується як «значковий військовий товариш». Помер десь на початку 1704 р.