Тарнович Юліян Стефанович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) м +категорії |
Yakudza (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1:
'''Тарнович Юліян''' (псевд. Бескид) ([[2 січня]] [[1903]] — [[28 вересня]] [[1977]]), журналіст, публіцист, письменник і громадський діяч, народився у селі Ростайному на Західній [[Лемківщина|Лемківщині]] неподалік Дуклі, у родині парафіяльного священика. У 1908 р. Тарнович втрачає свого батька. В 1921 р. у Львові записується в Український підпільний університет і вчиться до 1924 року. Навчаючись у Львові, він стає членом [[Українська Військова Організація|Української Військової Організації]]. Після закінчення юридичного факультету у 1928 р. повертається в Тарнавку, одружується з селянською дівчиною Анною Лазенгою в сусідньому селі Синява біля Риманова, де будує хату з наміром займатися сільським господарством.
В 1928 р. почав дописувати до студентських підпільних видань, таких як «Неділя» і «Бескид». У 1929-1932 р. навчається у Торговельній академії у [[Львів|Львові]]. Уже в 1930 р. появляються на сторінках майже усіх українських часописів у Львові його нариси, новели, оповідання та статті переважно на економічні та господарські теми. В 1933 р. вступає на філософський факультет [[Львівськbq університет|Львівського університету]], де навчається до кінця 1935 р. В 1935 р. стає співробітником [[НТШ|Наукового товариства ім. Тараса Шевченка]].
У 1934 р. старанням [[Лемки|Лемківської]] комісії при Товаристві «Просвіта» у видавництві «Українська преса» Івана Тиктора формується редакційна колегія часопису «Наш Лемко», Тарнович стає його редактором. «Нашому Лемкові» надає український патріотичний характер (на противагу видаваній у Криниці русофільській газеті «Лемко») і редагує його до вибуху війни у 1939 р. Одночасно засновує «Бібліотеку Лемківщини», в якій було надруковано сім його книжок. Писав тоді під псевдонімами: Юліан Бескид, Юрій Землян і Осип Журба. За переконання і активну патріотичну діяльність на Лемківщині його постійно переслідувала поліція, а згодом він був ув’язнений і тривалий час просидів у Березі Картузькій.
У квітні 1940 р. Юліан Тарнович виїжджає до Кракова, там же редагує «Народну Бібліотеку», в якій було надруковано його дев’ять книжок про Лемківщину. Між ними «20 років неволі Лемківщини під польським ярмом» та «Матеріальна культура Лемківщини». Тут також почав редагувати тижневик «Краківські Вісті». В 1941 р. після вибуху німецько-радянської війни повертається до Львова, де редагує шість тижневиків: [[Рідна Земля (тижневик)|«Рідна Земля»]], «Станіславські Вісті», «Тернопільський Голос», «Воля Покуття», «Стрийський Голос» і «Голос Підкарпаття». Пише літературні нариси і новели для щоденника «Львівські Вісті».
Рядок 23:
* «Історія пам'ятки в західних Карпатах і список усіх місцевостей на Лемківщині» (1937)
* «Матеріяльна культура Лемківщиня» (1941)
* «На згарищах [[Закерзоння]]» (1954)
* оповідання з життя Лемківщини
Рядок 36:
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Лемки]]
| |||