Песець (село): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м →Історія: суміш розкладок, replaced: ХІХ → XIX |
|||
Рядок 47:
Село Песець, згідно з місцевою легендою, засновано князем Данилом Галицьким на місці полювання на песця. Зрозуміло, що в ХІІІ столітті, як і нині, тундрова лисиця виду ''Lagopus'' (за якою останні півтисячоліття закріпилася слов’янська таксономічна назва "песець") на Поділлі не водилася. Але про зв’язок назви села з мисливською пухнастою твариною свідчать усі джерела. Слід розуміти, що в давнину «песцями» називали також інших, південніших представників родини псових – види вовків чи лисиць. Відомо, що в стародавні часи наші предки - дружинники галицьких князів - любили влаштовувати полювання в багатих лісах Придністровського Пониззя. На згадку про перебування тут на ловах у 1255 році галицькього князя [[Данило Галицький|Данила Галицького]] місцеві поселенці назвали село Песець. А назву тутешньої річки – Данилівки – та сама легенда теж пов’язує із князем Данилом.
В історичних джерелах село уперше згадується 1430 року.<ref>[Грушевский М.С. Барское староство. – К. : 1894 г. – 310 с.; 2 вид. : Льв. : 1996 р. – 624 с.]</ref> У 1648–51 роках зафіксовано участь мешканців Песця в повстанні Б. Хмельницького. Після переходу Правобережної України під владу Росії (1793) ([[Поділи Речі Посполитої|Другий поділ Польщі]]), Песець віддано на правах кріпосного володіння генералові Степану Стрекалову, від якого як посаг за його донькою перейшов у власність генерала Павла Дівова. Населення села на початку
Наприкінці 1840-х село Песець, знову як посаг, перейшов до нового власника – барона Павла Местмахера, згодом градоначальника Одеси 1857–61 років. З 1850-х років у Песці працює початкова школа, у якій навчалося до 25% дітей села. З 1892 року в селі працював спиртний завод барона Местмахера. 1904 року в селі відбувся погром 20 місцевих єврейських родин, 1906-го селяни розграбували панський маєток, після чого в село введено загін жандармів, організаторів заколоту ув’язнено. 1916 року, при черговому повстанні, весь спирт із заводу випущено в річку, а 1917–18 ґуральню остаточно зруйновано. Перед Революцією населення Песця досягало 2 тисяч осіб (мало не втричі більше ніж тепер).
| |||