Краєзнавство в Україні: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zozula (обговорення | внесок) |
Jbuket (обговорення | внесок) |
||
Рядок 188:
== Сучасне краєзнавство ==
[[Файл:Черкаський обласний краєзнавчий музей.jpg|міні|230пкс|[[Черкаський обласний краєзнавчий музей]]]]
У теперішній час в Україні значну роботу з вивчення і пропагування історії рідного краю здійснюють [[Краєзнавчий музей | краєзнавчі]] та [[Історичний музей | історичні музеї]]. Сьогодні в [[Україна|Україні]] нараховується 223 краєзнавчі музеї та 82 історичні музеї. Музеї здійснюють активну виставкову діяльність, представляючи численні пам'ятки з історії свого краю, проводять археологічні експедиційно-пошукові роботи на території цього регіону. Хоча історико-краєзнавчі музеї мають ряд проблем, що заважає їм на належному рівні здійснювати свої функції. Основні з них
: ''Див. тж.: '''[[Історико-краєзнавчі музеї України]]'''''.
Внесок у дослідження та розвиток історичного краєзнавства також вносять [[бібліотека|бібліотеки]], що представляють значну кількість краєзнавчої літератури. Крім того, частина бібліотек представляють краєзнавчі матеріали в [[Інтернет]]і. Серед основних краєзнавчих ресурсів, представлених на бібліотечних сайтах України є електронні краєзнавчі [[каталог]]и, [[путівник]]и, [[довідник]]и, тексти з історії краю, матеріали наукових і науково-практичних конференцій з історико-краєзнавчої тематики, посилання на інформацію про край в Інтернеті та ін. Також на сайті [[Донецька обласна бібліотека для дітей ім. С. М. Кірова|Донецької обласної бібліотеки для дітей ім. М.
[[Файл:UtopikLogo.jpg|міні|праворуч|400пкс|[[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури]]
Значний вклад у розвиток історичного краєзнавства також вносять громадські організації, зокрема [[Національна спілка краєзнавців України]], [[Українське товариство охорони пам'яток історії та культури]], [[Український фонд культури]], [[Фонд імені Олеся Гончара]] та інші. За ініціативи Національної спілки краєзнавців України, разом з [[Міністерство культури і туризму України | Міністерством культури і туризму України]] було розроблено і підготовлено до затвердження ''проект Програми розвитку краєзнавства на
Ефективним шляхом формування історичної пам'яті є популяризація історичного краєзнавства через [[ЗМІ]]. Серед найвідоміших видань можна відзначити журнал «Краєзнавство», який зараз через відсутність стабільної матеріальної бази виходить нерегулярно, але натомість значно збільшив свій обсяг, вміщуючи ґрунтовні дослідження з усіх напрямів краєзнавства.<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/kraeznavstvo/index.html Краєзнавство. Науково-популярний журнал]</ref> Слід відзначити й певні періодичні регіональні видання: [[Брідщина (часопис)|Брідщина]], [[Погорина (журнал)|Погорина]], [[Галицька брама]], «[[Краєзнавець Черкащини]]», «Сіверянський літопис» (Чернігів), «Джерело» (Тернопіль), «Дивокрай» (Хмельницький), «Січеславщина» (Дніпропетровськ) та ін. Але в зв'язку з недостатністю державного фінансування цих видань частина з них знаходиться на грані виживання.
На жаль краєзнавчі проблеми недостатньо висвітлюються в загальноукраїнських ЗМІ, тільки поодинокі газети (зокрема «[[День (газета)|День»]], «[[Дзеркало тижня]]», «[[Слово Просвіти]]» «[[Культура і життя]]», «[[Літературна Україна]]», та ін.) на постійній основі друкують краєзнавчі матеріали. Слід відзначити спеціалізований радіожурнал ''«Рідний край»'', який розповідає про історію та традиції різних областей країни.
Незначна кількість матеріалів з історії різних регіонів транслюється на всеукраїнських каналах телебачення (зокрема на каналі [[УТ-1]] час від часу створюються передачі краєзнавчого спрямування). Завдання створення суспільного телебачення, де можна було б створити цикл історико-краєзнавчих передач, досі не вирішено.
|