Спінювачі: відмінності між версіями

 

Поверхнева активність залежить від роду полярної групи, числа, довжини і будови вуглеводних ланцюгів у молекулі. При однаковому числі атомів у вуглеводневому заміснику карбонові кислоти мають більшу активність, ніж спирти. Однак для практичних потреб краще користатися спиртами з полярними групами – ОН, що не йонізуються, ніж карбоновими кислотами, полярна група яких – СООН може йонізуватися при зміні рН (при цьому різко змінюється їхня піноутворююча здатність, а також флотованість мінералів в результаті взаємодії з мінеральною поверхнею). Такі недоліки карбонових кислот існують і для інших спінювачів з аніонними і катіонними полярними групами, що йонізуються. При збільшенні довжини вуглеводневого ланцюга на одну групу =СН₂ поверхнева активність спінювачів збільшується приблизно у 3 рази, при цьому кращими піноутворюючими властивостями володіють сполуки з нерозгалуженим вуглеводневим ланцюгом. На практиці звичайно використовують спінювачі, які містять в ланцюзі від 5 до 12 атомів вуглецю, розчинність цих спінювачів становить 0,2 – 5 г/л. Спінювачі з більшою довжиною вуглеводневого ланцюга, хоча і володіють високою поверхневою активністю, але так малорозчинні у воді, що їхня концентрація недостатня для нормального піноутворення. Спінювачі з малим числом атомів вуглецю у ланцюзі також не застосовуються внаслідок їхньої малої поверхневої активності і слабких піноутворюючих властивостей.

 

==Приклади найбільш розповсюджених спінювачів==