Битва під Лещавою-Горішньою: відмінності між версіями

Деякі джерела вказуть також, як дату бою, 22 або 24 жовтня 1944 року.

 

Влітку 1944 року, перед проходженням [[Лінія фронту|лінії фронту]], українські відділи УПА відступили з Перемиського Підгір'я ({{lang-pl|Pogórza Przemyskiego}}) в розташовані більш на південний схід, вищі масиви [[Східні Карпати|Східних Карпат]], щоби перечекати проходження лінії [[Третій Рейх|німецько]]-[[СРСР|радянського]] протистояння й уникнути зустрічі з великими військовими підрозділами [[Вермахт]]у й [[Червона Армія|Червоної Армії]]. У вересні 1944 року повернулися сотні «Хоми» (НН), а також «Чорного» (НН), які входили до складу керованого «Кулею» куреня УПА «Смертоносці» з [[ВО «Чорний Ліс»|воєнного округу «Чорний Ліс»]]. В жовтні їх особовий склад був посилений за рахунок мобілізованих членів [[Самооборонні Кущові Відділи|СКВ]].

 

В той час в тилу фронту діяли сильні відділи НКВД.

 

28 жовтня 1944 о 5 годині ранку підрозділ НКВД, який нараховував 300 солдатів, атакував згрупування біля 500 солдатів УПА. Зараз по початку битви підійшло підкріплення НКВД в кількості 800 солдатів, підтримуване кількома [[автоброньовик]]ами, а опівдні ще 300 солдатів. Тривала битва біля 15 годин, по яких радянські відділи відступили.

 

Підрозділ УПА втратив 17 чоловік убитими (серед них — сотенного «Хому»), 8 пораненими, 3 померлих від ран і 3 спалених живцем. В тій битві брав участь сотник [[Степан Стебельський|«Хрін»]] (ще в якості командира чоти в сотні «Хоми»). Прославився відвагою, знищивши один з бронеавтомобілів, при цьому отримав тяжкі поранення обидвох рук.

Втрати того відділу НКВД становлять 207 убитих (серед яких 1 [[генерал]] і кільканадцять вищих офіцерів), 2 згорілі автоброньовики і 13 військових вантажівок.

 

Після цієї битви частина відділів УПА була розформована, поповнивши відділи СКВ, частина натомість відступила й повернулась в Східні Карпати.

 

Була це найбільша на території Польщі битва між УПА та радянськими військами.