Спектральний аналіз: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 16:
Кожному кольору відповідає певна довжина електромагнітної хвилі. Довжина хвилі світла зменшується від червоних променів до фіолетових приблизно від 0,7 до 0,4 мкм. За фіолетовими променями у спектрі лежать [[ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетові промені]], які невидимі для ока, але діють на фотопластинку. Ще меншу довжину хвилі мають [[рентгенівське випромінювання|рентгенівські промені]]. За червоними променями знаходиться область [[інфрачервоне випромінювання|інфрачервоних променів]]. Вони невидимі, але сприймаються приймачами інфрачервоного випромінювання, наприклад спеціальними фотопластинками.
Оптичний спектральний аналіз характеризується відносною простотою виконання, відсутністю складної підготовки проб до аналізу, незначною кількістю речовини (10—30 [[міліграм|мг]]), необхідної для аналізу на велике число елементів. Атомарні спектри (поглинання або випуску) одержують переведенням речовини в [[пара|пароподібний]] стан шляхом нагрівання проби до 1 000—10 000 °C. Як джерела збудження атомів при емісійному аналізі електропровідних матеріалів застосовують [[іскра|іскру]], дугу змінного струму; при цьому пробу розміщають у кратері одного з вугільних електродів. Для аналізу розчинів широко використовують [[полум'я]] або [[Плазма (агрегатний стан)|плазму]] різних [[газ]]ів.
== Історія ==
| |||