Користувач:An-tu/Лабораторія: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
An-tu (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
An-tu (обговорення | внесок) |
||
Рядок 181:
====Відомі гітари====
* ''Fender Telecaster'' 1959 (подарована [[Джефф Бек|Джеффом Беком]], розмальована у психоделічному стилі за задумом Пейджа) на якій він грав у Yardbirds. Використовувалася для запису першого альбому Led Zeppelin, під час турне 1968—1969 рр., та для соло у «Stairway to Heaven».
* ''Gibson Les Paul Standard (No. 1)'' 1959 (придбана у Джо Волша) з вкороченим грифом. Gibson використав цю модель, щоб зробити іменну гітару Пейджа у 2004 році. Вироблені Gibson, ефект старовини для яких зробив майстер Том
* ''Gibson Les Paul Standard (No. 2)'' 1959 також з вкороченим грифом, щоб спіпала за формою з No. 1. Він додав 4 потенціометри до катушки, щоб роз'єднати хамбакери і фази, а після розпаду Led Zeppelin зробив ряд перемикачів, які знаходяться під накладкою ({{lang-en|pickguard}}).
* У 1991 році англійський майстер Роджер Ґіффін виготовив для пейджа гітару, яка засновувалася на моделі No. 2. Пізніше Gibson скопіював її для нової серії іменних гітар Джиммі Пейджа у середині 1990-х.<ref name = "guitars"/><ref name = "case"/>
* ''Gibson EDS-1275'' 1971 — використовувалася на концертах для виконання «[[Stairway to Heaven]]», «[[The Song Remains the Same (пісня)|The Song Remains the Same]]», «[[The Rain Song]]», «[[Celebration Day]]», «[[Tangerine]]» під час концертів у [[Ерлс Корт 1975]] та «[[Sick Again]]» під час [[Північноамериканський тур Led Zeppelin 1977|туру Північною Америкою 1977 року]].
* '' Danelectro 59-DC'' 1959 (наладжена за схемою DADGAD, використовувалася на концертах для виконання «White Summer», «Black Mountain Side», «Kashmir» та «Midnight Moonlight» з The Firm).
* ''Danelectro 3021'' (наладжена за схемою «open G» і використовуваля під час туру ''Outrider'' для виконання «In My Time Of Dying». У цієї моделі значно менша накладка, у порівнянні з «парусом» на попередній гітарі).
* ''12-тиструнна Vox'' 1967, яка використовувалася для запису альбому ''[[Little Games]]'' з Yardbirds, а також на концертах.
* Чорна ''Gibson Les Paul Custom'' 1960 (Black Beauty) з тремоло від Bigsby — вкрадена у 1970 році. Пейдж подав оголошення про розшук свого значно модифікованого інструменту, але гітару так і не повернули. У 2008 році Gibson Custom Shop випустив обмежену серію з 25 екземплярів, копій цієї гітари з тремоло Bigsby та новим 6-типозиційним перемикачем.<ref>{{cite web | last =Ward | first =Bruce | title =Gibson built, Jimmy Page OK'd, yours for just $20,999 | publisher =Ottawa Citizen | date ={{Дата|2008|4|3}} | url =http://www2.canada.com/ottawacitizen/news/story.html?id=51e5761d-0b16-49b8-9144-246fd0d43dfc&k=55524 | accessdate = {{Дата|2012|10|10}} }} {{ref-en}}</ref>
* ''Botswana Brown Fender Telecaster'' 1953 з B-Bender<ref>Механічний пристрій, якій піднімає другу струну на тон (з B на C#)</ref> Парсона і Вайта, з кленовим грифом, який було замінено палісандровим грифом Dragon Telecaster. Здебільшого використовувалася у 1980-х, в період [[The Firm]] та ''[[Outrider (альбом)|Outrider]]''. Також була помічена під час турне Led Zeppelin по США у 1977 році, коли виконувалися «Ten Years Gone» та «Hot Dog».
* ''Gibson Les Paul Standard'' 1969 — помічена у «[[The Song Remains The Same (фільм)|The Song Remains The Same]]» під час виконання соло у «Whole Lotta Love», а також на [[Меморіальний концерт Ахмета Ертіґуна 2007|концері в О2 арені 2007 року]] під час виконання «Kashmir». Згодом цю гітару обладнали B-Bender Парсона і Вайта і вона використовувалася у 1980-х, зокраме під час туру на підтримку Outrider, а також у «Unledded» Пейджа/Планта на MTV.
* ''Lake Placid Blue Fender Stratocaster'' 1964 — використовувалася при записі ''[[In Through the Out Door]]'', на концертах в Ерлс Корті 1975 року та Небворті 1979 для «In the Evening».
* ''Cream Fender Telecaster'' 1966 — використовувалася при записі ''[[Physical Graffiti]]'' та для «All My Love» під час [[Європейський тур Led Zeppelin 1980|євпропейського туру 1980]].
* ''[[Fender Electric XII]]'' (12 струн) 1965 — використовувалася для запису «Thank You» та «Stairway to Heaven».
* ''Martin D28'' 1972 використовувалася для запису акустичних композицій після Led Zeppelin IV. На сцені була помічена під час концертів у Ерлс Корті в 1975 році.
* У 1994 році Енді Менсон отримав завдання виготовити для Пейджа тригрифову гітару. Вона була використана під час виступу Unledded разом з Робертом Плантом.<ref>{{cite web | title =Manson Triple Neck Acoustic Instrument | work =Studio and Live Gear | publisher =led-zeppelin.org | url =http://www.led-zeppelin.org/joomla/studio-and-live-gear/241 | accessdate = {{Дата|2012|10|11}} }} {{ref-en}}</ref>
====Струни====
* Ernie Ball Super Slinky .009s-.042s<ref name = "strings">{{cite web | title =Jimmy Page | work = Artists | publisher =ernieball.com | url =http://www.ernieball.com/artists/jimmy-page | accessdate = {{Дата|2012|10|11}} }} {{ref-en}}</ref>
* Ernie Ball Everlast Coated 80/20 Bronze Acoustic Medium<ref name = "strings"/>
* Ernie Ball Coated Titanium RPS Slinky Acoustic Medium Light<ref name = "strings"/>
====Іменні моделі====
До 1999 року Gibson виробляв іменні гітари ''[[Jimmy Page Signature Les Paul]]''. З 2004 року їх виробництво було відновлено, але згодом знову припинено. У 2004 році було вироблено 25 екземплярів, які Пейдж підписав особисто, ще 150-м гітарам було зроблено ефект старовини відомим майстром Gibson, та ще 840 звичайних примірників. Також було вироблено Jimmy Page Signature EDS-1275. Нещодавно Gibson зробили аналог 1960 Les Paul Black Beauty Пейджа — тієї, що вкраши у 1970 році — з сучасними удосконаленнями. Було продано 25 таких гітар з особистим підписом Пейджа, та ще 500 інструментів без візи.
У грудні 2009 Gibson випустив ''Jimmy Page "Number Two" Les Paul''.<ref>{{cite web | title =Jimmy Page “Number Two” Les Paul | publisher =Gibson | url =http://www2.gibson.com/Products/Electric-Guitars/Les-Paul/Gibson-Custom/Jimmy-Page-Number-Two-Les-Paul.aspx | accessdate = {{Дата|2012|10|11}} }} {{ref-en}}</ref> Це відтворення відомої Gibson Les Paul Standard (No. 2) Пейджа, яку він використовує з 1974 року по нині. Інструмент має таку ж саме систему перемикачів звукознімачів, скорочений профіль грифа, звукознімач Burstbucker на грифі та Pagebucker на бриджі. Всього було вироблено 325 екземплярів: 25 з ефектом старовини від Тома Мерфі, підписаних та перевірених Пейджем (вартістю 26 000 долларів США), 100 «постарілих» ($16 000) та 200 моделей VOS ($12 000).
==Джерела==
| |||